А вона з донькою Ніною нашим воїнам на передову в окопи крутить та виливає свічки. Зрання і до смеркання… 10-го листопада і у Ніни Владимирець ювілей. Шлемо цим двом мужнім жінкам вітання.
Хлопці з підрозділів їм дуже дякують!
Кажуть, що вони крутять найкращі свічки. Бо ж і у цій справі є секрети.
Свічка більше 6 см в окопі не горить.
— Ми вже освоїли 6 видів виготовлення таких свічок, — ділиться донька Ніна Владимирець.
О, ці дівчата можуть запхнути за пояс не одну молодуху!
Щоденно виготовляють по 60 таких свічок. І так з дня у день.
Для цього пристосували не лише квартиру, але й технічний поверх будинку.
Донька Ніна, хоча зараз вже й на пенсії, майстром у ЖЕУ працювала.
Але мама та Ніна — майстри по життю у всьому.
А які пиріжки та струдлі випікає власноруч донька Ніна. А мама — завжди підсобить та підкаже…
– Нінко, ти наче в муці народилась, — кажуть про Ніну Владимирець подруги. І мама Олена Олесандрівна гордиться донькою. Бо ж виховувала на власному прикладі.
– Мама із Томашполя, що у Хмільницькому районі.
Все життя пропрацювала в колгоспі. Це лише, коли ноги почали підводити, Олена Олександрівна до доньки перебралась.
Але город та хату в селі тримають як дачу.
Ну, і наробляються там добряче. А подивіться, які помідори вирощують і скільки (на фото).
Ну, як кожна нормальна українська жінка, Ніна з мамою знають, що на зиму потрібно заготовити… ну, так банок до триста, а то і більше закруток, мішки картоплі, іншої городини т.п.
– Маю я одну доньку. Двох внучат, 5 та 7 років. Вони і не хочуть того всього брати. Але ну як, щоб не заготовляти? І я так не звикла, і мама.
А особливо цьогоріч, коли зима буде надважка! То заготовили у вільний від волонтерства час 247 банок консервації. Як вам?
– Одразу 25 лютого, на другий день, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, — розповідає Ніна Владимирець, — ми організувалась з іншими волонтерами і стали плести маскувальні сітки у 25-й школі. Там нашою «генеральною» стала чудова Катруся Марценюк. Вона й координувала, куди ми поставляли вже готову продукцію. Ось нам воїни, що приїздили, і дали завдання: заготовити свічки. Бо ж осінь, зима, дні короткі, ночі довгі. Ворог не спить…
Нам з мамою добре це робити вдома.
Трішки образливо було, коли нас зі школи попросили. Бо зали, де ми плели маскувальні сітки, віддали під танці для «Барвінку».
Спочатку було неприємно, що танці в пріоритеті, але потім змирились і знайшли інше приміщення. Тим більше, що якийсь час будемо робити важливу роботу для наших воїнів вдома із мамою.
- Ну як ви все встигаєте? Стільки роботи – і такі результати?!
- Мама не ходить. Пересувається на ходунках. Я вас здивую, але і я ще з 18-ти років інвалід. Тому ще фізичні вправи маю робити кожен день, щоб не злягти, бо ж друга група… Щоденно роблю зарядку 40 хв. А далі — трудовий фронт.
Я вдова — знаю, що таке втратити чоловіка. Тому розумію тих, у кого найрідніші повертаються на щиті.
Раджу працювати, волонтерити, спілкуватись, щось робити! Бо ж земля йде з-під ніг…
– Що вам потрібно? Чим можуть допомогти небайдужі?
- Віск і парафін завжди потрібні. Звертаюсь до священників та парафіян: у кого є недопалки від свічок — приносьте. Банки бляшані. Кошти потрібні.
Знаходьте Ніну Владимирець у соцмережах і пропонуйте допомогу!
До речі, донька Олени Миколаївни, Ніна Владимирець, 10-го також святкуватиме 65-й ювілей. А в її доньки — 6-го.
- От такі ми «кляті», всі скорпіонихи, народжені інтервалом в один тиждень, — жартує Ніна Владимирець. Коли дізналась я про цих жінок-волонтерок і господинь — 93-річну маму і її доньку — то подумала: а яка з мордора може з нашими жінками позмагатись?! Щоб і господиня, і берегиня, і волонтерка та патріотка?! Таки дійсно ми незламні! І, в першу чергу, завдяки таким жінкам в тилу та воїнам ЗСУ!
Разом до перемоги!
Ці жінки є читачками нашої газети з першого дня її заснування. Ніна — позаштатний кореспондент.
Ми хочемо йти з ними по життю під час лихоліть і в мирний, переможний час. Тому даруємо підписку на «33-й канал» на наступний рік. Тримаймося! Ви того варті!
Тетяна Редько
