Рустам Хамраєв, з Луцька, виростив Баді із цуценяти. Навчав її, мріяв з нею піти в Збройні Сили України. У 2013-14 роках був з Баді на Майдані у Києві. Звідти поїхав добровольцем у батальйон «Айдар» захищати Україну. Разом з Баді були саперами, займалися розмінуванням. Баді знаходила ворожі «пастки», сапери – знешкоджували.

На жаль, Рустам загинув. Це був перший 200-й в батальйоні «Айдар». Потім з вівчаркою ще працювали два бійці, які також відійшли у вічність. Баді вибрала собі за господиню мою доньку Світлану Бевз, яка разом із чоловіком були добровольцями «Айдару». Повернулися разом до Вінниці.

Більше семи років, майже щомісяця, від Волонтерського центру імені Олександри Бурбело при Вінницькому національному технічному університеті, батьки Саші разом з Баді, доставляли на передову життєво необхідну продукцію: продукти харчування, медичні і гігієнічні засоби, здійснювали технічне забезпечення. Опікувалися дитячими будинками та школами-інтернат прифронтової зони.

Кінематографи у 2017 році зняли документальний  фільм «Заміновані вірністю» про добровольчий батальйон «Айдар», про айдарівців очима вівчарки Баді. Фільм отримав низку відзнак на українських та міжнародних фестивалях, неодноразово демонструвався по телебаченню. Його і зараз можна переглянути в інтернеті на Ютубі.


З початком повномасштабного вторгнення рашистів в Україну Світлана Бевз і Сергій Бурбело разом з бойовими побратимами записалися добровольцями до Збройних Сил України. 25 лютого разом з Баді і добровольцями  виїхали у 9 окремий мотопіхотний батальйон «Вінницькі Скіфи» 59 окремої мотопіхотної бригади, який боронив Україну на Півдні.

З перших днів батальйон потрапив в оточення, але командиру батальйону Сергію Котенку (посмертно присвоєно звання Героя України) вдалося з боєм вивести батальйон і на нових рубежах організувати оборону. Баді залишилася в штабі, але населений пункт захопив ворог, тож вівчарка лишилася на окупованій території. Ми довго шукали якісь відомості про неї.

І нам вдалося розшукали телефон нових господарів Баді, які взяли її в свою сім’ю, ділили з нею важке життя в окупації, разом не один день провели в підвалах, ховаючись від обстрілів. У сім’ї ростуть два хлопчики, для яких Баді стала другом і допомогла пережити важкі дні війни в окупації.

Через два місяці сім’я разом з Баді виїхали з окупованої території і приїхали до Вінниці. Нам передали Баді, і ми дуже вдячні нашим новим друзям, що доглянули собаку і змогли вивести її з окупованої території. І ось Баді вже більше як півроку проживає зі мною у Вінниці. Проте вона завжди дуже радіє зустрічі з сім’єю, яка її врятувала. Вони завжди будуть найкращими друзями.

Баді зараз активно займається волонтерством, їздить з нами на всі зустрічі у волонтерських справах і навіть допомагає доставляти все необхідне на передову. А ще дуже радіє, коли у волонтерській поїздці має можливість відвідати на фронті своїх господарів – Світлану і Сергія.

Мріємо про перемогу! Чекаємо на перемогу! Разом до перемоги!

Пропоную переглянути фільм про вівчарку Баді «Заміновані вірністю».

Детальніше про цю неймовірну родину читайте цієї середи в газеті «33-й канал».

Володимир Бевз