16-річного школяра було жорстоко вбито після катувань нелюдями-рашистами у липні 2014 року за стійку проукраїнську позицію.

Степан із Краматорська, вчився у загальноосвітній школі № 12, захоплювався футболом. Був воротарем місцевої футбольної юнацької футбольної команди краматорського ФК “Авангард” та мріяв стати професіоналом.. Він писав вірші, грав в КВК, любив історію.

З початком проросійських виступів колаборантів та подальшої окупації Краматорська російськими бойовиками у 2014-му Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку єдності України. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто.

Коли у квітні 2014 року російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.

Під час обстрілів він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі “днрівську” ганчірку.

У липні 2014 року Степан поїхав до друга в м. Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Вічна пам'ять Герою України!

Віктор МАРТИНЮК,
вінничанин