– Щас, братіку, щас…. Скоро буде в тебе гарячий душ і тепло, кровать.. – жартував герой в смішній касці старого зразку, що ніс мене на ношах.
Вдячність? Повага? Захват? Слабо. Все це слабо перед тим, що зробили ці хлопці з 27 Печерська бригада Національної гвардії України . Я просто стаю перед ними на коліна і дякую Богу за цих людей.
Вони тягнули трьох важких 300 п’ять кілометрів через ліс та болото, самі пили воду з болота віддаючи чисту пораненим і весь час підбадьорюючи нас. Всі довгі, нескінченні п’ять годин…
І наш героїчний Док Oleg Khmelevsky , який сам важко поранений, без ноги, продовжував надавати медичну допомогу іншим 300... Якби не він, ми б точно не донеслись би живими.
П'ять кілометрів. Здавалось би зовсім недалеко. Але на цьому відрізку хлопці з Національна гвардія України виграли битву за наші життя. Це було епічно та героїчно і закарбується назавжди в моїй пам'яті, в моєму серці, в моєму житті.
З мене причитається, братіки.
Сергій Позняк
