Я як активний учасник всіх революційних подій 90-х років Помаранчевої та Революції гідності, категорично проти таких дій нашої влади. У Вінниці є достатньо майданчиків, площ, парків, вулиць, де встановлено меморіальні дошки, монументи скорботи, хрести, пам’ятні знаки тощо…

Зокрема всім героям Небесної сотні присвоєне звання Героя України, їхніми іменами названі вулиці, площі… В столиці нашої держави Києві будується меморіальний комплекс-музей.

Вінничани не байдужі до минувшини нашого міста і шанобливо бережуть пам’ять героїв, розбудовують і вшановують різними пам’ятними атрибутами.

У Центральному парку, неподалік головного фонтана, стоїть маленька капличка, на якій українською та польською мовами викарбувано текст, де говориться, що до 30-х років минулого століття тут був римо-католицький цвинтар. Тут завжди лежать живі квіти і горять лампадки. Трошки далі, біля лебединого озера, стоїть 5-метровий хрест — знак Голодомору 1932-33 р.р. Біля концертної зали «Райдуга» знову стоїть пам’ятний хрест на знак репресій 1937-38 р.р. Неподалік стоїть ще один величавий скульптурний монумент на знак репресій 1937-38 р.р. У іншому кінці парку – пам’ятник «Воїнам-«афганцям».

Через дорогу у скверику біля православної каплички та «книжки» велика композиція — монумент Голодомору 1932-33р.р. Наступна хрестова композиція – на честь Січових стрільців. А далі пам’ятні знаки: Хрест на честь 1000-ліття Хрещення Русі, пам’ятний знак 100-літтю геноциду вірмен. Великий пам’ятник — Хрест репресій 1937-38р.р.

Між іншим, саме на цьому місці до кінця 80-х років було поховання нашої підпільниці — Героя СРСР Лялі Ратушної. Тепер її прах покоїться на Європейській площі на Меморіалі слави, в своєрідному пантеоні героїв Вінниччини. Тут поховані сотні воїнів громадянської та II Світової воєн, учасники руху опору, підпілля, партизанського руху. Тут встановлені пам’ятні знаки Небесній сотні та воїнам АТО. Тому, на мою думку, комплекс вшанування вінничан — Героїв Небесної сотні, так звана «Скорботна вишня», повинна знаходитись якраз на Меморіалі слави, а не на центральній площі міста.

Ми мусимо площу зберегти для майбутніх поколінь в первозданному стані. Вона сформована за європейськими стандартами, знаходиться в центрі міста, квадратна за формою…

Тут розташований музично-драматичний театр, обласне телебачення, торговельно-економічний інститут. Це площа гарного настрою, радості і позитиву. Тут відбуваються студентські тусовки, призначаються побачення, відпочивають люди старшого покоління з своїми дітьми та онуками тощо… Тому велике прохання: не перетворюйте її іще на одну скорботну площу, не потрібна тут «Стіна плачу», не перетворюйте центр міста на цвинтар. Потрібно перенести звідси всі знаки, хрести, піраміди до Меморіалу слави, залишивши лише погруддя Кобзаря, повернути їй попередню назву, а ще краще присвоїти ім’я Т.Г. Шевченка. Бо тому, за твердженням влади, «гідному і сучасному» пам’ятнику Шевченку, посадженому на камені між монументальними домініканським та єзуїтським костелами, дуже тісно і образливо. Йому місце в центрі.

Тому я і не розумію, і не знаю, і не збагну, під впливом чого чи кого наші обранці ухвалюють такі рішення.

Вінниця — місто майбутнього.
Вінниця — місто європейське.
Вінниця — місто позитивне!
Полюбіть своє місто,
Полюбіть Україну, а не себе, «любимого», в Україні.

Адам Дзюба,
заслужений артист України, організатор і художній керівник колективів «Анс», «Дармограй», театру пісні «Вишневий сад», квартету «Пасаж», театру пісні «Слов’янка»