На його думку, протягом усієї війни справжню позицію Китаю щодо цього було важко визначити – не в останню чергу тому, що Пекін говорив сторонам те, що вони хотіли почути. Так ілюзія підтримки Китаю стала прорахунком Путіна. Як показав розвиток подій, реальність така, що Китай постійно підтримує лише одну сторону – свою власну, – зазначив журналіст.
На саміті в Пекіні 4 лютого цього року Сі Цзіньпін та Путін оголосили про “безмежну дружбу без заборонених сфер співпраці” – новий рівень китайсько-російського стратегічного партнерства, який буде “вищим” за альянси часів холодної війни.
За словами джерела, яке має давні тісні зв'язки з вищим політичним і військовим керівництвом Китаю, Пекін знав про плани Росії щодо вторгнення. Проте росіяни представили майбутню військову операцію як "обмежену операцію з повернення втраченої російської провінції й возз'єднання Росії в історичних межах". Цей наратив збігався з власною позицією Китаю щодо Тайваню.
"Найважливіше те, що в конфіденційному додатку до "безмежної дружби" була взаємна гарантія безпеки, яку Росія вимагала від Китаю протягом десятиліть, але досі не змогла отримати", – розповів Метьюз.
Подібно до статті 5 НАТО про те, що напад на одного члена є нападом на всіх, Пекін і Москва зобов'язалися прийти на військову допомогу один одному у разі іноземного вторгнення на їхню територію. Китай вніс доволі мудре застереження про те, що повинні також зберігатися особливі умови щодо такого нападу, що фактично виключатиме території, які Росія окупує під час війни. Таким чином Пекін буде звільнений від будь-яких зобов'язань відповідати на напади на захоплені українські території.
Погроза Путіна про ядерну ескалацію 27 лютого стривожила світ, у тому числі й Китай. Адже, за інформацією джерела, яке має регулярні особисті контакти з лідерами Народно-визвольної армії, ключовим пріоритетом Пекіна для російсько-натовського протистояння було "уникнення будь-якої ядерної ескалації та сприяння досягненню припинення вогню",
Тепер Путін – в очах китайців – необачно розіграв свою найнебезпечнішу карту прямо на початку конфлікту. Тому, коли через кілька днів виникла загроза подальшої ескалації у вигляді пропозиції польського уряду поставити Україні весь парк винищувачів радянських часів МіГ-29, китайці занепокоїлися, – вважає журналіст.
Варто зауважити, що польські МіГ-29, найімовірніше, не відіграли б важливої ролі на полі бою. Від 26 до 33 таких винищувачів виготовили на початку 1980-х років для ВПС Східної Німеччини. Їх продали Польщі у 2003 році за символічну суму - по1 євро за кожен. До речі, Румунія, яка володіла 20 аналогічними літаками, зняла їх з озброєння багато років тому. Однак, і ці військові літаки змогли б значно покращити тактичні можливості ЗСУ.
Але, на думку Китаю, надання Україні винищувачів будь-якого типу країною НАТО стало б важливим символічним кроком до прямої участі Альянсу в конфлікті. Спочатку реакція Вашингтона на пропозицію Польщі була позитивною. Проте через день, 8 березня, Пентагон раптово змінив свою позицію, заявивши, що це є "нездійсненним".
"Що змінило думку Вашингтона? Частково це була термінова та конфіденційна стороння ініціатива за участю колишніх європейських лідерів і високопосадовців, яку врешті схвалили китайці", – заявив журналіст.
З моменту заяви Путіна про ядерну готовність від 27 лютого Народно-визвольна армія Китаю також зв'язувалася через військові канали зі старшими російськими генерал-офіцерами, з якими вони встановили особистий контакт протягом років спільних військових навчань та переговорів про військові закупівлі.
Мета Пекіна полягала в тому, щоб переконатися, що навіть якщо буде політичне рішення про застосування ядерної зброї, російська армія наполягатиме на дотриманні своєї давньої військової ядерної доктрини – використання ядерної зброї відбудеться виключно в разі нападів на російську територію.
Завдяки цим неофіційним контактам Вашингтон і НВАК домовилися, що якщо США припинять угоду щодо МіГів, генерали Пекіна зроблять усе можливе, щоб знешкодити ядерну загрозу Путіна на оперативному рівні, – заявив Метьюз.
США зберігали принципово обережне ставлення до постачання стратегічної зброї в Україну протягом усієї війни. На думку журналіста, це фактично підтверджує, що Вашингтон глибоко усвідомлював стурбованість Китаю, яку поділяли й деякі великі країни ЄС.
Окрім цього, попри різке збільшення грошової допомоги та надання військової техніки, зокрема стандартної для НАТО артилерії калібру 155 міліметрів, Альянс досі утримується від постачання штурмовиків, гелікоптерів, танків, що відповідають його стандартам, ракет великої дальності та іншого високотехнологічного сучасного озброєння.
Сергій Бойчук
