Херсонщина, село Миролюбівка – історія, від якої б навіть Шекспір жахнувся. Семеро співробітників охорони фермерського господарства схоплені, зв’язані, закатовані, застрелені в голову і о четвертій ранку підірвані разом з будинком, у якому жили усі разом.
Наймолодшому було 18, він закохався у місцеву дівчинку 16-ти років, виявилося що вітчим її бив і ґвалтував з десятирічного віку. Хлопець і інші охоронці заступились за неї, забрали до себе, пообіцяли йому проблеми, коли наші прийдуть. Вітчим був колаборантом і здав їх росіянам, як коригувальників.
Усіх розстріляли разом із дівчинкою – руки за спину, очі скотчем – катували, заклали вибухівку в хату просто під вбитих, імітували прихід української арти і о четвертій ранку підірвали будинок. Трупи сусідам не давали ховати ще довго – аж допоки спека й собаки не змусили.
Вітчим в усьому зізнався і тепер у в'язниці. В його гаражі знайдено речі викрадені і відібрані в односельчан, вкрадені зі школи.
Усього знайдено сім тіл - шестеро хлопців і дівчинка, один охоронець досі не знайдений. Сьогодні ексгумували і дівчинку - крихітна бузкова труна, на ній саме ті речі, у яких її вбили, згори шар тканини і сукня, яку просто поклали згори її прийомні батьки, що ґвалтували її з 10 років.
А потім нацькували на неї та її рятівників рашистів.
Ось така проза життя в окупації і роль колаборантів…
Андрій Власенко
