– Така болюча проблема, як відсутність місць на кладовищі для поховання покійників, повинна вирішуватись спільно державою, місцевою громадою і церквою — цивілізовано, грунтовно, з дотриманням традицій і релігійних канонів, — вважає Микола Іванович Сахно. — Відомо, що для одного поховання потрібно близько 3 кв. м землі. Для Вінниці це 1,2 га щороку, для Києва — 12 га, а для держави — 130-140 га.
У нашому місті значні території в центрі знаходяться на місці колишніх цвинтарів. Це неповага до предків! У західних країнах давно знайшли вихід — там покійників кремують і підзахоронюють у могили родичів.
Вношу пропозицію для влади міста і області — терміново збудувати у Вінниці крематорій! І проводити захоронення у сімейних і громадських могилах. Це було б зручно зробити на кладовищах по вул. Кобилянської і на Луці.
– Як практично це можна зробити?
– Додати смугу приблизно 30 м шириною, і на ній перезахоронити існуючі запущені могили, за якими ніхто не доглядає, і з часом процес запустіння на них все більше прогресує. Подальші поховання після заповнення першої смуги проводитимуться на вивільнених площах. Так можна окультурити кладовища, місць на них вистачить на тисячі років, і люди знатимуть своїх пращурів до десятка поколінь. А не так, як зараз, коли люди взагалі не пам’ятають своїх прадідів, а онуки не хочуть відвідати могили бабусі.
Після кремації прах покійника в спеціальній урні поміщають у сімейну могилу розміром 0,7х2 м. Захоронення проводять пошарово — до 3-4 шарів. Зверху надмогильний камінь. Немає ніяких насаджень, тільки трава, яку постійно скошують. Такі пам’ятники я бачив у Чехії, Німеччині, вони виглядають пристойно. А громадська могила розміром 30х40 м має надмогильну стінку.
– Але будівництво крематорію вимагає великих коштів…
– Фінансування можна проводити із двох джерел: по-перше, із коштів громадсько-релігійної організації «Пам’ять нащадків», куди сім’я – власник могили вносить $1500, за які купується ділянка землі і робиться перше захоронення. Решта грошей йде на будівництво крематорію, каплички, церкви та на догляд. По-друге, за кошти міського бюджету робиться проектно-кошторисна документація, перепоховання небіжчиків, які не мають родичів, вивільнення площ від попередніх поховань і сприяння ГО «Пам’ять нащадків».
Якщо міськвиконком ухвалить відповідне рішення, я вважаю, що можна проводити поховання та перепоховання небіжчиків з використанням крематоріїв сусідніх областей, а свій збудувати приблизно за 4 місяці.
