Пішов на фронт помститися за брата

Вінниця навколішки прощалася із захисником Андрієм Сіфоровим. Молодий хлопець виріс в Тяжилові, у багатодітній сім’ї. Боєць десантно-штурмової бригади 20 листопада загинув в бою з російським ворогом на Донеччині. За п’ять днів він мав би відзначати день свого 33-річчя. А у день похорону його донечці виповнилося півроку.

– Андрій був найменшим сином в багатодітній родині, їх було шестеро дітей. Залишилося четверо — у листопаді на війні загинув рідний брат Андрія Євгеній Сіфоров, — розповідають друзі загиблого.

32-річний вінничанин за освітою був програмістом, за професією — електриком. З 2019 року Андрій почав службу у ЗСУ пішов добровольцем у АТО. З перших днів повномасштабної війни був на передовій.

Сестра Олена пригадує, що після поранення влітку Андрій встиг похрестити доньку. І знову повернувся на фронт. У перший же день з ним не було зв’язку. 17 листопада він поїхав, 18-го його поранили, а 20-го листопада Андрій помер. Перед від’їздом сказав рідним, щоб ми запам’ятали живим, напевно, передчував біду. Він йшов з думкою про помсту за брата, якого поховали 10 листопада…

Вдовою стала кохана бійця, без батька залишилась маленька донька.

У День Збройних сил України повернувся на щиті додому

Громаду знову сколихнула трагічна звістка — захищаючи нашу державу від ворога, героїчно загинув мешканець села Іванів Петро Гладченко. Чоловік з початку повномасштабного вторгнення захищав територію України від російських окупантів, віддав найдорожче – своє життя. 6 грудня Іванівська громада зустрічала загиблого Героя.

Біль… Сум… Сльози…

Жмеринська міська територіальна громада знову у страшній скорботі: на війні загинув жмеринчанин Андрій Скрипник. У свої 25 він захищав Україну та відстоював право кожного українця жити у вільній та суверенній державі. Він мав своє життя присвятити залізниці, але через несправедливу війну взяв до рук зброю та щодня пліч-о-пліч з побратими наближав Перемогу. Жмеринчанин загинув на Херсонщині з вірою у Перемогу України. Чесний, добрий, справедливий, життєрадісний та цілеспрямований – таким був та назавжди залишиться у серцях рідних Андрій.

Козятин прощався із двома Героями

45-річний Володимир Цимбарович був залізничником і довгий час працював у депо. Разом з дружиною виростив двох синів, а нещодавно отримав почесне звання – дідусь. 16 вересня був призваний на службу до військової частини А 7085 та зарахований солдатом у 3-тє відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти. 25 листопада під час бойових дій на південно-східній околиці населеного пункту Райгородок Харківської області Володимир загинув.

Володимир був гарним сином, добрим та чуйний батьком, люблячим чоловіком та вірним другом.

Молодший тезка Володимир Кравченко встиг прожити лише 24 роки... Закинула його доля у Київську область, Бучанський район, с. Копитів, там він і працював. 20 листопада був призваний на службу до військової частини А-1910, а 25 листопада солдат, стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення, під час танкового обстрілу неподалік с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області отримав поранення не сумісні з життям. Він був дуже добрим, щирим, чуйним, люблячим сином, братом, онуком.

Шаргород зустрів двох своїх синів на щиті…

27-річний Костянтин Тимошенко тільки почав жити, здійснювати свої мрії та плани. Все краще мало статись із ним в майбутньому, але він віддав своє життя, щоб зупинити російського ворога, не дати йому зайти у домівки рідних та близьких. Став бойовим медиком мотопіхотного батальйону. Своє медичне покликання на фронті Костянтин реалізовував сповна, допомагав побратимам з усіх сил, був опорою для бойових друзів. 27 листопада загинув від поранення не сумісного з життям, отриманого під час бою поблизу населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Його похоронили на Руданському кладовищі. Над могилою воїна тепер завжди майорітиме Державний Прапор України.

До рідного Шаргорода вже не повернеться живим воїн Збройних сил України 32-річний Руслан Коров’янко. Шаргородцям Руслан відомий як спортсмен, футболіст, який був у складі збірних по футболу на районному та обласному рівнях, був чемпіоном районних та обласних змагань з футзалу.

З жовтня солдат Руслан Коров’янко із кулеметного взводу стрілецької роти, вірний вій­ськовій присязі, захищав рідну землю від російського окупанта, боровся за незалежність України, за кожного з нас. 28 листопада Руслан загинув від отриманого вогнепального осколкового поранення поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області. Без ще одного оборонця залишилась Україна, без сина – батьки, рідну людину втратили двоє дітей.

Тростянеччина в жалобі…

28 листопада, обороняючи суверенітет нашої держави, на Донеччині від рук російських окупантів загинув мужній воїн, справжній чоловік та патріот нашої Батьківщини, житель с. Велика Стратіївка, Олексій Аврамов. Йому назавжди 32… У страшному горі мати Валентина Олексіївна, дружина Вікторія, донечка Аліна, рідні та близькі. Уся громада у чорній жалобі…

Микола виконав свій чоловічий обов’язок

Микола Гончарук не задумуючись, з перших днів війни пішов до військомату. Спочатку проходив службу в роті охорони. Пізніше був відправлений на передову. Воював на Донецькому напрямку. 28 листопада загинув поблизу Красногорівки Донецької області. Осиротіли діти, Михайло і Наталія. Стала вдовою дружина Олена.

Мати віддала на фронт єдиного сина…

28 листопада, захищаючи Україну від російського загарбника, загинув Богдан Стадник із Микулинців. Він був у матері єдиним сином, його донька залишилася без батька. Бо Богдан з перших днів повномасштабної російсько-української війни стояв на захисті Батьківщини. До лютого 2022-го Богдан разом з матір’ю важко працювали,вони висадили лохину, вирощуванню ягоди приділяли багато уваги, будували плани на майбутнє, але клята війна…

Його життя обірвалось в районі Красногорівки Донецької області. Він захищав свою країну, свій народ, свою землю. Низький уклін і вдячність Богдану Стаднику.

Був сільським головою і пішов на фронт

У Бершадську громаду на щиті повертається 54-річний Сергій Криворука. Трагічну звістку повідомив Бершадський міський голова Віталій Драган:

– 30 листопада під час виконання бойового завдання, від артилерійського вогню, на Донеччині загинув наш земляк — Криворука Сергій Григорович — командир 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, капітан. Йому назавжди залишиться 54 роки… Сергій проживав у с. Війтівці, де і був сільським головою у 2006-2010 роках. Захищав українські землі від російських окупантів ще з 2014 року і тепер поклав своє життя на полі бою.

Старосту Вербівського округу оплакує Липовеччина

Мешканці навколишніх сіл, міста, всі колеги, з якими працював Петро Володимирович Дашлов впродовж кількох скликань, приїхали до Вербівки, аби вшанувати пам»ять і провести в останню дорогу молодого керівника, який дбав про людей…

– Щира і світла людина, готова прийти на поміч у будь-який момент, – таким згадують його рідні, друзі, знайомі, побратими та жителі громади.

У 20 поліг на полі бою…

Олександр Звізда з села Сміла загинув у ході бойового чергування у районі населеного пункту Терни Донецької області 27 листопада… Ворог обстрілював з важкої артилерії… Олександру навіки 20…Щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника України.

Віктор 30 років возив вінничан

25 листопада, під час ворожого обстрілу, загинув вінничанин Віктор Ляшко. Чоловік був працівником Вінницької транспортної компанії – 30 років працював на маршрутах міста водієм трамвая. З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Віктора призвали до лав Збройних сил захищати незалежність нашої країни. В липні він отримав поранення і, пройшовши реабілітацію, знову повернувся на фронт.

На щиті…

Крижопільська громада зустріла Віталія Давискибу.

Додому на щиті повертається капітан Василь Скочко.