Малюк єдиний раз побачив тата – у цинковій труні… Бо коли Владислав загинув, дитя було ще в утробі матері.

Владислав Українець був одним із тих, хто першим з боєм зустрів окупантів з росії.

Підрозділ 59-ої ОМПБ під командуванням хмільничанина відбивав Антонівський міст поблизу села Раденськ Херсонської області. Знищили дві одиниці ворожої військової техніки.

Найвищу державну нагороду, який своїм подвигом заслужив Владислав Українець, отримали його мати, дружина та маленький син

Під час виходу батальйону з оточення разом із підлеглими лейтенант здійснював прорив. Владислав Українець вирішив закріпитись і зайняти оборону з метою забезпечення проходу колони батальйону. Знищив більше пів сотні живої сили ворога. Але, рятуючи життя побратимів, потрапив під кулеметний обстріл… 24 лютого Владислав загинув на Антонівському мосту. Забрати тіло Героя вдалося лише після визволення частини Херсонщини. Через 8 місяців мужній захисник повернувся додому, де його зустріли згорьована мати, молода вдова та 3-місячний син… Якого тато встиг лише назвати ще в утробі Андрійком.

І ось днями малюк з мамою і бабусею отримав батьківську “Золоту зірку”.