Захищаючи Україну від рашистської навали загинув наш Юрко ЗОЗУЛЯ…
Пишу НАШ, тому що він був улюбленцем усього села…
Невимовна туга та душевна біль за величезну втрату, яку понесло рідне село, Україна, цей світ…
Ми втратили справжню ЛЮДИНУ, величезного ЖИТТЄЛЮБА, професійного ГІРНИКА, прекрасного турботливого СИНА, люблячого ЧОЛОВІКА, унікального ТАТУСЯ, вірного ДРУГА, справжнього СИНА Українського народу, який віддав своє життя у самопожертву заради спасіння України від рашистської навали, порятунку нас українців, від кацапської неволі…
Юрчику! Ти – ГЕРОЙ!
Ти не відсиджувався біля татуся та матусі, які вже не молоді та так потребують твоєї допомоги, ти залишив люблячу дружину Людочку, яка так потребує твоєї любові та тепла, своїх прекрасних діточок Наталю та Артема, які тільки стають на ноги та так потребують твоєї підтримки, ти залишив рідний кар’єр, одну з керівних та важливих посад – головного механіка, з роботою на якій ти успішно справлявся, ти залишив усе найдорожче твоєму серцю та у перші дні війни ДОБРОВІЛЬНО пішов боронити неньку-Україну від клятого ворога…
Ти не міг вчинити по-іншому, бо ти був СПРАВЖНІМ в усьому: в житті, в любові, в дружбі, в праці… Важко говорити про це в минулому часі – БУВ…
Важко… невимовно важко…
Дорогий наш земляче, дорогий Юрчику. Спочивай з Богом. Вічна тобі пам’ять та Царство небесне…
Ти знав та умів усе… Ти завжди підставляв своє надійне плече тим, хто цього потребував. Ти мав велике любляче серце, золоті руки та величезне бажання творити гарні справи на цій землі…
Кляті кацапи відібрали у тебе життя, а у нас одного з тих, на кому тримається рідне село, Україна, цей світ…
Твоя жертва та жертви десятків тисяч українців не буде марною…
Україна обов’язково переможе, клятий ворог буде знищений, а пам’ять про тих хто зберіг Україну житиме у віках…
Герої не вмирають…
Слава Україні…
Юрій Мельник
