Головна Новини Азовці-вінничани, що повернулись із Бахмута: правда про найважчу ділянку фронту від вінничан Андрія Вербецького та Дмитра Рогозюка

Азовці-вінничани, що повернулись із Бахмута: правда про найважчу ділянку фронту від вінничан Андрія Вербецького та Дмитра Рогозюка

Із вболівальників вінницької «Ниви» — на передову. Вони разом боролися за перемогу рідної команди, тепер – за перемогу рідної країни. У перші ж дні повномасштабного наступу поїхали боронити столицю, далі – Запоріжжя, звільняли Херсон.

Вінничани Андрій Вербецький та Дмитро Рогозюк у складі легендарного Азовського підрозділу ЗСУ — на найгарячіших ділянках фронту. Днями вони повернулися з Бахмута, де були майже місяць. Про важкі бої, зухвалість ворога та відважних побратимів розповіли командир роти підтримки штурмового батальйону Дмитро Рогозюк та його побратим Андрій Вербецький.

– Хлопці усі вмотивовані були. Мають достатню фізичну підготовку. Розуміли, що зараз час справжніх чоловіків, щоб виходити і приймати бій. Але на війні потрібен не лише стійкий характер і бажання перемагати ворога, але потрібно щоразу здобувати професійні навички, бути ерудованим, чогось навчатися, у тому числі й у ворога, щоб знати, як йому протидіяти. Пізнавати зброю, розумітися у тактиці її застосування. Тому увесь час розвиваємося, розуміємо, що лише так будемо мати шанс вижити та перемогти. Наші побратими – захисники Маріуполя — показали приклад, який ми повинні наслідувати. Зрозуміло, що навчання відбувається в екстремально швидкому режимі. Навіть ті, хто не мав військового досвіду, але мав бажання вчитися, досягли уже рівня професійного військового.

І я прийшов звичайним стрільцем. До війни мав досвід військової служби, звільнявся в запас у 2017 році у званні сержанта. Щось трохи більше знав, ніж інші, так і пішов вище поступово. Уже став ротним.

Пишаюся своїми побратимами. Бо в боях проявили себе як герої. Ситуація на Бахмутському напрямку одна з найважчих з лютого. Ворог великими силами атакує. Це й підрозділи вагнерівців, і найсильніші підрозділи штатних російських військ зібрані там.

Один з наших розрахунків завдав дуже великих втрат ворогу, непоправних. Але їх там дуже багато. Воюють тактично невміло, невиправдано кладуть життя. Інколи складається враження, що у них людські ресурси невичерпні. Бо втрати, які вони несуть на тому напрямку, просто колосальні. Беруть кількістю 24 на 7, йдуть і йдуть, і йдуть… Воюють в повний зріст, не ховаючись, здається, що у них не спрацьовує режим самозбереження. Коли по нас пішли так званні «зеки», вони зовсім не використовують маскування на полі бою. Їх легко визначити і знешкодити.

У нас була така ситуація, коли у наступ пішли профани, які нічого не тямлять у військовій справі. Їх дуже багато полягло. Але коли вони вже закінчилися, у бій вступив армійський підрозділ рф. У них пересування вже було зовсім по-іншому. З точки зору тактичного ведення бою, ми мусили коригувати окремі методи, бо вже й снайперська пара сіла, засоби важкі – все, як має бути. З тих пір, як зайшла туди штатна російська армія, стало цікавіше з ними вести бойові дії.

– А правда, що там є «заградотряди», які не дають відступати російським військовим?

– За інформацією розвідки, такі є. Полонені їхні розповідають, що заградотряди стоять за ними.

– Існує версія, що ворог використовує на Бахмутському напрямку величезну кількість різного виду зброї, бо вона там була захована у спустошених шахтах, ви щось про це знаєте?

– У мене такої інформації немає. Там відкритий кордон з росією і безперебійне постачання зброї, тому не думаю, що є потреба її десь переховувати. І застосовують вони проти нас все: авіацію, артилерію будь-яких калібрів, міномети, танкові засоби, броньовані бойові машини піхоти…

– Бахмут уже порівнюють з Маріуполем, лунають думки: чи потрібно його утримувати такою важкою ціною?

– Зі свого рівня скажу одне: нам дали наказ, ми його виконуємо. Чи це Бахмут, чи це село з Запорізькій або Херсонській області, чи Київ. Виконуємо ту роботу, яка в зоні нашої відповідальності, з повною віддачею.

У Штабі оцінюють ситуацію по-іншому, вони бачать, де закріпитися, звідки можна починати наступальні дії. Там видніше.

– Якщо ви зустрічалися з цивільним населенням у Бахмуті, то що це за люди, які у них настрої?

– Люди по-різному налаштовані. Але наші бойові медики завжди допоможуть пораненим, оскільки місто під постійними обстрілами, то місцеві потерпають. Вийти на свіже повітря – це вже ризик для їхнього життя. Буває йдеш по вулиці і бачиш: там поранений, там загиблий. Медик мого підрозділу врятував не одне життя. В одного цивільного було поранення в шию, іншого – в ногу, він надав їм кваліфіковану домедичну допомогу, і ми евакуювали цих людей в лікарню.

– Ви поки що на ротації, знову повернетесь на той напрямок?

– Під час важких боїв під Бахмутом втратили дуже багато машин, наш оперативний відділ постраждав у цьому плані. Тому почали збір на транспорт. Будемо вдячні усім небайдужим за допомогу. Доукомплектуємося – і знову на завдання.