Пишу і сама не вірю, що я це пишу. Сьогодні загинув Максим Камінський. Коли дізналася, в мені з’явилася така пустота, наче хтось одним рухом вирвав з тіла всі органи… Максим – один із героїв нашого проєкту про боротьбу за незалежність «Покоління. Паралелі». І таких, як він, немає і більше не буде. Людяний, щирий, надзвичайно сміливий. Позивний «Шайтан». Я майже дослівно пам’ятаю наше з Максимом інтерв’ю: після Перемоги він мріяв працювати з дітьми, розвивати національно-патріотичне виховання. Пам’ятаю, що в кінці розмови він сказав: «Я, і такі як я, не заспокоїмося, поки не закінчимо цю війну» (запис був 2021-го). І я дивилася в очі Максима і бачила в них цілковиту впевненість в нашій Перемозі. Сьогодні ці очі закрилися, і це найбільша несправедливість… Максим дуже любив дружину, розповідав, як проводить час із своїм сином. Він був прикладом і назавжди ним буде. М’якої хмаринки надзвичайній людині. Пишу це і не можу прийняти… Чому так?

Віта Приймак

Від редакції: Максим був не байдужою і патріотичною людиною завжди. Наша редакція друкувала на одну його публікацію та відгук.

Хто його знав, з часу звістки у німій скорботі.

Ще одне переконання – рашисти вбивають найкращих українців, топчуть світ нації! Пам’ятаймо! Царство небесне тобі, Максиме у Вічності!

Щирі співчуття родині!

«33-й»