Чому? – пояснив прес-секретар Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України архімандрит Софроній Чуприна:

– Це перший і так би мовити, експериментальний крок на шляху до переходу богослужбового життя Української Церкви на новоюліанський календар. Декілька пунктів щодо цього питання.

1. Календарне питання не є догматичним, а тому не впливає на спасіння людини. Це важливо.

2. Ми повинні розуміти, що юліанський календар, за яким живе наша Церква, є частиною не тільки багатовікової традиції нашого народу, а й частина літургійного традиції.

3. Цьому питанню повинна передувати конструктивна, тривала дискусія. Не у Facebook, а серед духовенства, богословів, церковних істориків, науковців та найголовніше практикуючих віруючих, які живуть активним богослужбовим, релігійним життям. Можливо необхідно навіть провести опитування серед парафіян, які живуть, наголошую, живуть церковним життям і які регулярно приймають участь у богослужіннях.Тому, що саме їм доведеться жити за “новим стилем”, а не користувачам соціальних мереж, більшість з яких на богослужіннях у храмі бувають нечасто.

4. Аргументи: «…з усім світом», «аби не з москалями» повинні бути викреслені з дискусії. Вони не мають ніякого відношення до календарного питання. І звучать, як правило, від людей довколацерковних і недалеких в релігійних питаннях.

5. Треба розуміти, що у разі відмови від юліанського календаря відбудиться зміщення  всього богослужбового календаря. Чи готові наші віруючі до того, щоб, на приклад, святкувати Преображення Господнє не 19, а 6 серпня? Те саме зміщення відбудеться і з днями ангелів та іншими святами.

6. В умовах існування в Україні єпархій РПЦ та відсутності повної єдності православних в Україні, перехід на новий стиль може стати додатковим важелем в руках московського патріархату в боротьбі з ПЦУ. Враховуючи позицію консервативної частини суспільства, можна припустити, що в даному питанні можуть бути  маніпуляції, щоб викликати недовіру серед віруючих до нашої Церкви.

7. Перехід на «новий стиль» може стати додатковим чинником в релігійному розділені суспільства.

8. Необхідно врахувати досвід інших Помісних Православних Церков в цьому питанні. Позитивні і негативні наслідки з якими зіштовхнулися в інших Церквах. Адже перехід на “новий” стиль в багатьох Помісних Церквах зіштовхнувся з сильним спротивом. Виник розкол, який досі не вилікуваний.

У 1923 році всі Помісні Церкви окрім Єрусалимської, Російської, Грузинської, Сербської та Святої гори Афон, перейшли на новоюліанський календар. Це було зумовлено тогочасною політичної необхідністью. Цікаво, що Російська Церква розпорядженням Патріарха Тихона теж перейшла на “новий стиль”, але таке нововведення не було сприйняте віруючими і через 24 дня було скасоване наказом Патріарха.

Тому, цього року ми спробуємо відсвяткувати Різдво Христове, окрім 7 січня, ще й 25 грудня. Тоді буде видно наскільки виправдана ризикована календарна реформа в Україні

Давайте подивимося, як зміститься церковний календар Двунадесятих свят в разі відмови Церквою від юліанського і переході на новоюліанський календар.

Різдво Богородиці не 21 вересня, а 8; Воздвиження Животворчого Хреста не 27 вересня, а 14;

Введення до храму Богородиці не 4 грудня, а 21 листопада;

Різдво Христове не 7 січня, а 25 грудня; Хрещення Господнє не 19 січня, а 6; Стрітення Господнє не 15 лютого, а 2;

Благовіщення Пресвятої Богородиці не 7 квітня, а 25 березня; Преображення Господнє не 19 серпня, а 6; Успіння Пресвятої Богородиці не 28 серпня, а 15.