Мені розказували, що до портретів наших Загиблих Земляків, які розміщені на першому поверсі приміщення селищної ради, хтось щоразу приносить живі квіти.

Сьогодні побачила двох батьків, які несли новорічний букет Сину. Це Люда і Андрій Антонюки з Човновиці. Вони прийшли до свого Антона. Плакала разом з ними. А тоді залишила їх, розуміючи, що вони хочуть побути самі.

Пишу, а сльози річкою течуть по обличчі. Стискає у грудях, бо перед очима МАМА і ТАТО, в яких війна забрала найдорожче. Але залишається пам’ять і гордість. Бо їх СИН – ГЕРОЙ. Вони дуже пишаються своїм Антоном. Антона вже вписали у список Героїв, які стояли на захисті головного міста України – Києва!!! Саме у ті перші дні війни, коли загинув Антон, вирішувалась доля Нашої Держави. І він поклав своє молоде життя у холодних лісах Київщини. Щоб була Україна, щоб його маленький син жив у вільній Державі. Антон – офіцер, професійний військовий.

Я щодня вдивляюсь в обличчя Захисників, наших Земляків, чиї портрети на стіні приміщення нагадають, що ціна мирного неба над нашими головами – найвища! І дуже болюча!

Погоджуюсь з усіма тими, хто каже, що нам не до свята. І прошу усіх – без корпоративів і без святкувань.

Галина Лошак,
Голова Оратівськоі ОТГ