Співачка Наталія Могилевська, яка під час війни знайшла коханого “безбашенного” чоловіка, з яким вони вже мешкають разом, зізналася, що познайомилася з ним іще 20 років тому. Але тоді ці стосунки були неможливі. Залишатися самотньою – це було свідоме рішення зірки.
“Я дуже довго була самотньою, і саме війна познайомила мене з таким самим, як я, божевільним чоловіком, який зі мною був в таких гарячих точках, що ніхто з моєї команди вже не був готовий туди їхати. Ми вдвох як Бонні і Клайд, де ми тільки не були, з одним його пістолетом. Він просто безбашенний. І я така сама”, – заявила вона.
Щоби стати “класною дружиною”, Могилевській довелося провести велику роботу над собою.
На думку Наталі, сучасним дівчатам варто усвідомити, що жіноча сила – в слабкості, та “якщо чоловік – війна, то жінка – це мир, якщо чоловік – це вогонь, то жінка – прохолода”.
Могилевська відповіла на питання, чи хоче вона вийти заміж.
“Я хочу сім’ю, я хочу велику сім’ю. Я не знаю, як це станеться, що я встигну, але я хотіла би дуже велику сім’ю і завжди уявляла собі багато дітей і багато рідні. Моя мрія, я думаю, збудеться, побачимо, як Бог дасть”, – сказала артистка.
Нагадаємо, хто він, її “божевільний” обранець, Наталія вирішила не розкривати до перемоги.
Про те, що вона побачила, приїхавши до свого будинку в Бучі, зірка розповіда в інтерв’ю “Єдиним новинам”.
“У будинку жили орки. Після того, як було все розкрадено – навіть капці, навіть постільна білизна, навіть матраси, навіть решітка з плити, тобто просто все, після того, як вони пішли, його іще й розбомбили. Тобто будівлі взагалі нема”, – поділилася Могилевська.
Співачка знає, що вона зробила б з володимиром путіним, якби мала таку нагоду:
– “Ворога треба просто вбивати. Мовчки, без ненависті, спокійно і наповал. Контрольний у голову. Я непогано стріляю, я думаю, що я би просто мовчки його знищила і якомога більше людей поруч із ним, тому що на його зміну ще хтось такий же, як він, може прийти. А краще б вогнемет або танк якийсь. Просто щоби знищити одразу весь режим”, – зазначила вона.
