Разом зі своєю вихованкою та улюбленицею — німецькою вівчаркою Стеллою – вона нарівні з чоловіками виїжджає на тривожні виклики та злочини. А ще ретельно готує до нелегкої служби чотирилапих вихованців. Тож як служити жінці-кінологу, її колегам та бойовим друзям у рік Собаки?

– Ми зі своїми вихованцями зустріли рік Собаки на службі. Бо Новий рік та свята комусь відпочинок, а комусь треба серйозно працювати, аби інші безпечно відпочивали. Чергування, обстеження місць святкових заходів, – згадує капрал поліції Анна Грачова. – Тож про відпочинок ані ми, ані собаки не думали. А от символічний святковий стіл уже був після служби… Улюблене для моєї вихованиці Стелли – домашнє печиво.

– Як ви пішли служити до поліції саме кінологом? Чи були в роду правоохоронці?

– Саме щира любов до братів наших менших привела мене сюди. Бо моїм справжнім другом з самого дитинства був Цефей, наша німецька вівчарка, батьки якого – чемпіони СРСР. Завдяки йому я у шість років навчилась плавати. Плавали човном по Південному Бугу і раптом перекинулись. Батьки зі мною попливли до берега, пес за нами. Я вхопилась за густу шерсть і пливла поруч із ним. Біля берега попливла сама — дивилась, як він гребе лапами – і повторювала його рухи. Коли вчилась у школі, а згодом у Львові в університеті ветеринарної медицини, на ньому вживу “вивчала” поведінку, статуру, особливості тварин, зокрема й собак. Шкода, що його вже немає.

До поліції усе було «по накатаній»… Робота, власна родина, маленька дитина. Дізналась про набір на службу до обласного управління Національної поліції.

Я подала заявку на вакансію кінолога, пройшла ретельний відбір, усі випробування. І ось я та ще троє молодих співробітників вже нові вінницькі поліцейські-кінологи… Колись мій дідусь робив у ДАІ. А мій рідний брат — учасник антитерористичної операції. Але я — перший і поки що єдиний поліцейський у своїй родині. І єдина представниця прекрасної статі у нашому центрі. Мабуть, за багато років, точно!

– Як обрали собі у підопічні Стеллу? І де готують службових поліцейських собак?

– Коли ми вступили на службу до кінологічного центру, наші наставники — досвідчені інструктори – підводили нас до молодих собак. Так придивлялись один до одного, вивчали. Питали, які собаки подобаються, з якими хотіли б працювати? І коли я побачила у вольєрі ці розумні очі горіхового кольору, закохалась у них з першого погляду. Стелла теж пішла до мене знайомитись та спілкуватись! Ми навіть й за характером схожі. Вона добре усе відчуває та розуміє.

Усіх службових собак відбирають з племінного розплідника в Ірпені Київської області. Розподіляють цуценят до кінологічних центрів і, відповідно, готують до служби. Породи – в основному німецька вівчарка, універсальна службова собака. Хіба що різняться статурою, мастю. Але є й порода бельгійської вівчарки — малинуа. То «бельгійці» навіть витриваліші, сильніші, спритніші за «німців».

– Що саме шукає поліцейська Стелла? Зброю, вибухівку, наркотики?

– Її напрямок – розшук людей, речей тощо. Наприклад, Стелла знайшла речі, які були викрадені під час розбійного нападу і ретельно сховані подалі від місця злочину. Її натренували на розшук гільз від зброї. Ми вже успішно розкривали серйозні злочини.

Пошук самої ж зброї, вибухівки, наркотиків — дещо інші напрямки та відповідне посилене навчання службових собак. До речі, це вигадки, що собак, які спеціалізуються на розшуку наркотичних речовин, навмисно примушують їх вживати… От рідний брат Стелли Еней вже успішно вчиться працювати по запаху зниклих людей, шукатиме безвісти зниклих. Моя дівчинка ще молода, їй 1,5 року.

– Який «робочий день» у службового поліцейського собаки та кінолога?

– Кожен день, крім виїздів на злочини, перевірки та добових чергувань завжди насичений тренуваннями та службовою підготовкою. З 9 до 13 години чітко за розкладом — спершу прогулянки, «зарядка», далі — тренування, пробіжки, навчальні пошуки речових доказів, людей. Робота не лише у нашому центрі, а й на вулицях міста — аби собака не лякалась нової обстановки, впевнено відчувала себе між людьми.

– Апетит хороший у вашої вихованиці? Чи товаришуєте й поза службою?

– Апетит дуже добрий. М’ясо, каші, овочі, вітаміни — усе задля здоров’я та доброго самопочуття. Щоправда, як я вже казала, моя Стелла дуже полюбляє домашнє печиво. Солодкоїжка, як усі дівчата! Тому балую її солодощами з домашнього столу.

Я на відпочинку дуже сумую за Стеллою. Навіть у вихідний приходжу до неї в гості. Вона вже потоваришувала із моєю родиною. Мій маленький син від неї не відходить. І вона його теж полюбила. Можливо, коли у Стелли будуть цуценята, то візьму когось додому. Чоловік точно не буде заперечувати, адже він і сам ветеринарний лікар, дуже любить тварин!