Це означає, що проблеми окремо взятого села Крищинці зачіпають за живе чи не кожну громаду, бо гострі моменти дуже схожі. Як би там не було — у мешканців Крищинців на сайті вийшла дуже жвава дискусія. А в статті, зокрема, йшлося про таке:

«Депутат Тульчинської районної ради і завідуюча дитсадком у Крищинцях Тетяна Кішик оголосила війну несправедливості та зловживанням, котрі, на її погляд, відбуваються у рідному селі. І все — під «кришуванням» сільського голови Василя Семенюка, переконана вона. Її підтримують у Крищинцях чимало людей. Тим часом саме Василя Семенюка нещодавно визнали в Тульчинському районі одним з найкращих голів сільських рад. Люди його обирають на цю посаду вже четвертий раз, він активно допомагає волонтерам і має неабиякий авторитет. Що ж у цьому конфлікті криється насправді?

«Проблема у Крищинцях починається зі ставка. Його давно віддали в оренду місцевим підприємцям, котрі розводять рибу. Але вода там застояна, покупатися місцевим немає де, — розповідає Тетяна Кішик. — Ми, члени громадської організації «Відродження села Крищинців», почали звертатися до них із зауваженнями, але вони поводили себе дуже зухвало. Якось навіть намагалися мене штурхати і обзивати. Зрештою така їхня поведінка змусила мене висуватися до районної ради у депутати. Згодом, коли на свій депутатський запит мені вдалося отримати договір оренди від голови сільської ради, то я побачила, що не все так чисто. Бо незабаром у селі з’явився ще один ставок та гідроспоруда, котру викопали поблизу, на місці пасовища і річечки, ці ж орендарі. Причому, незаконно! Цього року я викликала перевірку з районного управління меліорації. Вони встановили порушення, виписали орендарям штраф по 8,5 тисячі гривень. Згодом сума зросла, але вони й далі все ігнорують.

Всім селянам заборонено у ставку ловити рибу. Зате самого сільського голову з вудками там бачать часто… На громадських слуханнях мешканці Крищинців вирішили більше не віддавати в оренду ставок.

Або ще таке. Скажіть, це нормально, коли 60 відсотків сільського бюджету йде лише на утримання апарату сільської ради, а це три людини? Минулого року для цього було виділено 543 тисячі гривень!

Є при сільській раді невеличкий автопарк з двох автомобілів та буса, на котрі списується чимало бензину. Але їздить тільки голова. А люди потерпають від того, що автобусного сполучення Крищинці-Тульчин немає. У сільського голови одна відмовка: коштів немає. Чому б не оплатити перевізнику з тих вільних залишків?»

Василь Семенюк усі ці претензії спростовував. У нього на це власна точка зору.

– Стосовно незаконного ставка. Я не згоден, що там було пасовище. Там було звичайне болото. І рішення про виділення землі приймалося не особисто сільським головою, а депутатами на сесії. А зона відпочинку в селі створена.

Щодо автобусного маршруту, то скажу, що, як мінімум, разів п’ять подавалися документи для проведення конкурсу на пошук автоперевізника. Раніше депутати не погоджувалися доплачувати автопідприємству за перевезення 400 гривень на день. Та жоден з перевізників на конкурс так і не з’являвся. Наше село недалеко від траси, щодня на роботу до Тульчина з села їдуть люди своїм транспортом. Вони можуть підвезти когось. Тому на автобус залишається дуже мало людей.

Про те, що апарат сільської ради занадто багато споживає грошей — це проблема не тільки у Крищинцях. Фонд оплати праці апарату сільської ради складає 520 тисяч гривень. Бюджет сільської ради 1 мільйон 222 тисячі гривень. Так що витрати на апарат — у межах 40 відсотків. На рівні району ми виглядаємо досить скромно, і по оплаті праці в районі перебуваємо на 17 місці з 20.

За цим поєдинком вже давно спостерігають мешканці Крищинців. У кожного — своя думка. Між тим, коли матеріал готувався до друку, працівники сільської ради надіслали свого листа, в котрому вони підтримали голову.

Селяни у своїх коментарях кажуть:

«Шановна редакціє. Ми, жителі села, безмежно вдячні вам, що маємо можливість висловити кожен свою думку. Не кожен наважиться, як Тетяна Григорівна, відкрито висловити свою думку. Ви зробили більше, ніж надрукували статтю. Ви дали можливість людям виговоритися. Хай і на очах всієї області. Так, соромно. Так, негарно. То було Семенюку робити в будинку культури відкриту сесію, і нічого цього не було б…»

«Ця війна не тільки почалася, вона всередині кожного була давно. Коли у сільській раді людей за людей перестали вважати. Хто вигідний, йому посміхаються, а хто ні — зневажають. А чому ж люди підтримали Тетяну — ви не задумувалися? До вас не має довіри в людей.

Як може змінитись щось в країні, як може запанувати в ній мир, якщо ви на рівні села «війну» влаштували? Ви подивіться до чого призвела революція на рівні цілої країни? Тисячі загиблих за те, що змінилась влада, яка зробила життя українців вкрай важким і докрадає бюджетні гроші, набиваючи власні кишені. Щось аналогічне, на мій погляд, відбувається в нашому селі. Час зупинити свавілля!»