– Загін був сформований наказом начальника Генерального штабу ЗСУ у вересні 2014 року. Виключно з добровольців. Юні контрактники та досвідчені полковники — командири бойових з’єднань – як прості піхотинці стояли у окопах плечем до плеча, – згадують фронтовики з «Дикої качки». – Саме ми прикривали “кіборгів” у руїнах Донецького летовища, захищали Авдіївку, бились поблизу шахти Бутівка. Ми займали позиції зенітно-ракетного полку біля Донецька, який під час окупації частини Донеччини влітку 2014 року не здався ворогу. За сім ротацій “Дикої качки” крізь дев’ять кіл пекла війни пройшли близько 700 наших бійців.

Звідки ж пішла та оригінальна назва “Дика качка”, яка не менше за легендарних кіборгів відразу наводила жах на ворогів та викликала велику повагу та гордість у наших захисників? До речі, наших хлопців тоді “охрестили” ще й “польським спецназом”!

– Одного ранку нас накрили «Градами», – згадує перший командир “Дикої качки” вінничанин полковник Богдан Бондар. – Ми втратили п’ять з дев’яти машин, техніку та озброєння, особисті речі. Лишилися, у чому були одягнуті та взуті. За тиждень одяг нам привезли волонтери. Були куртки із польськими нашивками, 70% наших бійців ходили в них. Емблеми не стали зривати. Згодом сепаратисти побачили і на всіх ресурсах написали, що позиції з останніх сил утримує польський спецназ. Ми чули їхні розмови з перехоплень. Юний боєць Максим Галустян  із позивним Молоко сказав, що є “дикі гуси” – найманці. А оскільки ми авіація, то будемо «Дикі качки». Врешті, назва неофіційно, але прижилася!

Фронтовий літопис “Дикої качки” вражає — хлопці витримали більше 10 тисяч обстрілів своїх позицій. Знищили в запеклих боях тисячі російських бойовиків та військових, десятки одиниць ворожої автомобільної та бронетехніки. До речі, позиція-фортеця, яку завзято боронили авіатори, звалась “Зеніт”. Тож хлопці паралельно з “Дикою качкою” стали й “зенітівцями”.

На жаль, 11 українських воїнів навіки лишились у полях Донеччини, зокрема легендарний вінницький офіцер Іван Бенера, який врятував з-під рук російських окупантів бойовий прапор своєї військової частини з Криму. На честь Івана Бенери на “Зеніті” згодом з’явилась позиція “Грач” –  саме такий позивний мав наш земляк. Але хлопці не здали ворогу й міліметра землі. “Зеніт”, шахта Бутівка, підступи до Донецького аеропорту досі є місцем бойової слави та скорботи українських захисників.

З нагоди славетної та скорботної дати побратими-”кіборги” зі Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» нагородили 113 бійців-”зенітівців”. Сорока воїнам вручили нагороди у Будинку офіцерів, а ті, хто з тих чи інших причин не зміг бути на урочистостях, отримають медалі та подяки вже безпосередньо за місцем служби.  Хлопці спільно вшанували й полеглих побратимів. Вічна їм пам’ять та слава!