І хоч, як сказав Окуджава: «Говорят, что грешил, что до срока свечу потушил, как умел, так и жил, а безгрешных не знает природа», — хіба можна не цінувати його величезний талант? Перед смертю він встиг написати: «Мені є що заспівати, поставши перед Всевишнім, мені буде чим відповісти перед Ним».

Пощастило тим, хто переміг “тяжіння дивана”, примхи погоди і у суботу, 27 січня, прийшов до обласної філармонії на концерт театру пісні “Пульс”, присвячений 80-річчю Володимира Висоцького.  “Кожна його пісня – це бальзаківський роман!” – перемовлялись між собою глядачі.

Філософські, ліричні, блатні, алегоричні, сумні і жартівливі пісні лунали у виконанні Сергія Брайляна, Катерини Радецької, Тетяни Скомаровської, Вероніки Остапчук, Юрія Воронюка, Олександра Слюсарєва, Віталія Ступака, Андрія і Наталі Сенченків – і зала хором підспівувала знайомим рядкам… Поетеса і ведуча Олена Добровольська читала вірші Висоцького – і зала читала разом з нею…  Театр “Пульс” росте і  розвивається, до нього приєднались молодий співак Ярослав Пшеворський з Липовця і вінницький поет Леонід Борозенцев. Пульсував живий зв’язок між людьми, відкритий нерв Висоцького нікого не лишав байдужим.

– Ми вирішили всі кошти, зароблені на цьому концерті, передати нашій колезі на лікування, – звернувся до глядачів Сергій Свердл, керівник театру пісні “Пульс”.

Завершальним акордом стала пісня “Мій друже Ковалю” у виконанні музиканта Валерія Гуменюка. Раніше ми чули її під назвою “Поручик Голицын», а виявляється, що її написав у 1949-му Микола Мотола, боєць УПА, для  генерала-хорунжого Василя Гука на псевдо Коваль.

Пісні Висоцького часто співають українською. Наприклад, Олег Скрипка виконує «Я несла свою біду», яку Володимир Висоцький присвятив своїй дружині Марині Владі. Тризубий Стас адаптував пісню  Висоцького під українські реалії: «Ой, Гриць, дивися – депутатики, дивись, гризуться гир-гир-гир». Тарас Житинський переклав на українську «Братські могили” для концерту у Лондоні  у 2014-му. А знаменитий “Парус” теж чудово звучить українською…