Серед установ Вінниці найбільше аптек. Розташовані вони у лікарняних містечках, спальних районах, біля залізничного вокзалу, ринків та центрі міста. Комунальних дуже мало, але й ціни у них не нижчі, а то й вищі, ніж в інших. А більшість — приватні, як правило, належать лікарям: колишнім, сьогоднішнім і майбутнім та їхнім родичам. Однак покупців менше цікавлять прізвища власників фармзакладів, більше — ціни на медикаменти. Диву даєшся: чому один і той же препарат коштує по-різному — з різницею від кількох гривень до кількох сотень гривень. Наприклад, йод в «Бажаємо здоров’я» коштує — 6,4 грн., а в сусідній аптеці — майже 10 грн. Так само ходовий цитрамон від «Монфарм» можна купити за 2,55 грн., а від «Дарниці» — за 6 грн. І тут запитання: звідки така різниця? Адже обидва препарати вітчизняного виробництва!

Якщо пройтися аптеками і відслідкувати ціну конкретного препарата, то закономірність така: наприклад, «5 — Нок» коштує від 140 до 160 грн., шприци №5 – від 2,5 до 3,5 грн. Після кожного нового привозу ціни зростають. Якщо робиш зауваження, що в якійсь аптеці дешевше, то провізор зауважує, що такі ліки зі старого привозу, а з нового обов’язково будуть за іншими, звісно, вищими цінами.

Відтак фармацевтичні заклади можна вважати найприбутковішими, бо їхня продукція надзвичайно користується попитом, а ціни ніким не контролюються. Також ціни на порядок вищі в аптеках, які знаходяться безпосередньо у лікарнях.

Провізор однієї аптеки Вінниці розповіла, що вартість одних і тих самих ліків залежить від поставщиків-магнатів, яких в Україні кілька, і вони є монополістами на цьому ринку. Аптеки не мають права напряму робити закупки на фармфабриках. Але потім не обділяють себе накрутками, а вони чималі. За правилами, не більше 25%, але ж кінцевих цін ніхто не контролює і не виключено, що вони завищені на всі 50%. Адже жодне підприємство, тим більше приватне, не буде працювати собі у збиток, а хоче покрити витрати на зарплати, оренду й отримати прибутки.

Директор департаменту охорони здоров’я області Людмила Грабович підтвердила, що їхня структура жодного відношення до роботи аптек не має. Детальніше розповіла головний спеціаліст відділу лікувально-профілактичної допомоги дитячому населенню Наталя Бондар.

– Усі аптеки працюють як приватні підприємства. Департамент не має жодного відношення до ціноутворення на ліки і на цінову політику не впливає. Ліцензію на роботу фармустанов видає Міністерство охорони здоров’я, і вони підпорядковані МОЗ. Кожен директор аптеки є приватним підприємцем і відповідно планує роботу свого закладу. Ціни на асортимент продукції залежать ще й від того, наскільки велика мережа. Комунальні аптеки — це також власність. Навіть аптеки, які розміщені у стінах медичного закладу, ніякого відношення до роботи лікарень не мають.

– Чи можна зробити доступними ліки, якщо державні медичні структури не мають відношення до роботи аптек і їх постачання від виробників?

– Є наказ МОЗ і новий реєстр від січня 2018 р., затверджений керівництвом України. І в реєстрі все прописано. І, згідно з цим реєстром, аптека відпускає за рецептом пацієнту ліки. В деяких аптеках потрібна невелика доплата, а в деяких взагалі — безкоштовно. Все в реєстрі вказано. Аптеки перевіряють як приватні підприємства, а якість ліків – служба контролю лікарських засобів. Наш відділ займається всіма поставками лікарських засобів в медичні заклади, подаючи заявки у МОЗ України. У нас є 12 різних програм держпоставок, і ліки за ними постачаються безкоштовно безпосередньо у медзаклади. У лікарнях третинного рівня перших три дні перебування хворого лікарня старається забезпечити пацієнта безкоштовними ліками. Вся невідкладна допомога безкоштовна. За використання таких ліків у лікарнях ми не відповідаємо.