Як кажуть, без суду та слідства. Напевно, юрист Вадим Шмагалов не знає, що це схоже на шантаж, вимагання і перешкоджання професійній діяльності. Особливо в час воєнного стану.

І це не він має каятись перед суспільством за приналежність до руху Шарія, підозрюваного у зраді України, а ми, журналісти, які з перших днів війни працюємо в Україні на інформаційному фронті і наближаємо перемогу України?

Далі – нагадуємо хронологію подій.

– У Вінниці невідомі здійснили напад на прихильника Шаріїя Вадима Шмагалова. Завдали йому тілесних ушкоджень, – так про це повідомляв сам підозрюваний у зраді України Анатолій Шарій

У його побитті запідозрили громадського активіста з м. Вінниці Андрія Вербецького. Зараз він у ЗСУ, воює під Бахмутом – найгарячішій точці.

Справа про це досі слухається в суді.

Коли Вадим лікувався, партія Шарія розпочала інформаційну кампанію, що побили їхнього активіста саме за причетність до руху шаріївців. Та і сам він на своїй сторінці розміщував фото із відомим «шаріком».

Анатолій Шарій, який вів за кордоном, антиукраїнську діяльність особисто опікувався цією справою і наголошував, що Вадим саме їхній активіст руху.

Дружина Шарія Ольга разом із Світланою Магденко, керівником партії Шарія у Вінниці, оголошувала збір коштів на його лікування.

Ми не розділяємо позицію – коли за ді­яльність, навіть у заборонених тепер партіях – треба бити людину. І суд дасть оцінку таким діям.

Але як після цього самому Шмагалову заперечувати, що його, мовляв, обмовляємо і він ніякого відношення до шаріївців не має? Ну як?

Шмагалов звернувся до суду з вимогою повернути Андрія з фронту для слухань у суді

Обурений воїн ЗСУ Ан­дрій Вербецький опублікував з цього приводу свою думку та звернувся до редакції піддати це гласності. Крім того, він надав копію — вимогу Шмагалова «повернути його з фронту». Ми опублікували позицію воїна ЗСУ Вербецького та попросили дати коментар Шмагалова.

Той його надав. Дві точки зору були опубліковані. Але замість розуміння, що в час воєнного стану потрібно усім консолідуватись, як він в зверненні сам же і наголошує, Вадим Шмагалов надіслав до редакції дивну вимогу. НА 15 листків! Скажемо чесно, за десятки років журналістської діяльності ми з таким ще не стикались. Він не вимагає надати йому слово, щоб він висловив ще якусь його позицію, хоча таке право вже отримував. А кошти 255555? Причому немалі. Без суду та слідства. Напевно, участь у шаріївських кампаніях із щедрими заробітками змусила втратити почуття реальності та розуміння, що це протизаконно?

Схоже, методи Шарія прикриватись благими намірами і займатись маніпулюванням до вподоби і тим, хто симпатизував та сприяв його антиукраїнському руху?

Щоб довго не оцінювати 15 листків вимоги, де юрист Шмагалов показує себе гарним учнем Шарія-втікача та зрадника, наведемо лише три останніх вимоги: прийняти цю вимогу та задовільнити в повному обсязі(!). Від­шкодувати ме­ні завданий мора­льний збиток, який я оцінюю у 255555 грн (далі — прописом). Опублікувати спростування. Ось так одразу – без суду! У час воєнного стану!

Яке спростування – автор навіть не вказує. А про­сто вимагає кошти останнім, найважливішим пунктом!

Але ми не лише не задовільняємо таку войовничу і безпідставну вимогу, а в цій пуб­л­і­­кації проведемо журналістське розслідування – чому ж так осмілів той, хто до війни входив у активісти партії, яка сьогодні заборонена? Лідер якої тепер у міжнародному розшуку і підозрюється у зраді Україні?

І чи справді так дорожить своєю репутацією Шмагалов, який оцінює свій «моральний збиток» (дослівно) у 255555 грн, вимагаючи їх протиправно — без суду?

Цікаво, а тоді, коли малював біля своїх фото на публічних сторінках «шаріків», він про це думав? Коли брав участь у заходах? Чи просто так про нього заявляв аж із-за кордону Шарій?

Коли ми переглянули діяльність партії Шарія та активістів його руху, то побачили, що це такий стиль – судитися із журналістами.

Чого лише коштує протистояння вінницького журналіста Андрія Качора з керівником партії Шарія у Він­ниці, на той час вчителькою початкових класів другої гімназії Світланою Магденко. Не виключено, що саме Вадим Шмагалов міг брати участь у їхній підготовці. Перешкоджали професійній діяльності й інші активісти – один із них навіть побив того самого журналіста.

Сам Анатолій Шарій цілеспрямовано і, як тепер розуміємо, за завданням спецслужб ворога, систематично воював із «33-м». Зрозуміло, що він захищав колаборантів і агентів рф. А ми називали речі своїми іменами.

То чи не на замовлення і тепер того самого Шарія та його господарів видає таким ображеним себе Шмагалов? У такий складний воєнний час такими протиправними вимогами змушує журналістів відволікатись від інформаційного фронту? Але, навіть незважаючи на шантаж коштами, ми запропонували Шмагалову висловити ще раз свою позицію. Він відмовився. А чого ж робив досудове звернення? Може, щоб показати своїм господарям «бурхливу діяльність»? Подивіться його відповідь громадським активістам, яких ми покликали у свідки і переконаєтесь, що натяк далекоглядний…

Андрій Вербецький-воїн відповідає шарієвцеві із передової Бахмута

Лідер «Нацдружин Вінниччини», та член ГО «Гідність нації», нині воїн ЗСУ, який воює під Бахмутом, так прокоментував ситуацію та вимоги Шмагалова:

– Так, я дійсно звернувся до редакції «33-го» із тією незрозумілою мені і всім патріотичним людям вимогою – повернути мене з фронту, щоб продовжити розгляд справи про побиття Шмагалова. Погодьтесь – ворог біля Києва, а він тоді таку вимогу присилає? Бо хтось його побив – це головне? А не країна? В час надсилання Шмагаловим цього дивного звернення ми зачищали Київську область — Ірпінь і Бучу…

Щоб зняти всі підозри, звинувачення, що я десь ховаюся, надаю редакції офіційний документ з підписом командира військової частини (вказано номер, але з міркувань безпеки не публікуємо), де я служу молодшим сержантом. Зараз знаходимось на Бахмутському напрямку. Тримаємо підступи до міста.

Хочу нагадати, що пішов добровільно воювати з першого дня повномасштабки. Два місяці захищали столицю в складі “Азова”, зараз переросли в бригаду.

Щодо Шмагалова, то можу стверджувати, що він отримав квиток прихильника партії Шарія. Ми були в їхньому чаті, він туди скинув картку їхнього прихильника, яку їм видавали, щоб похвалитись. Ось, мовляв, я з вами, я ваш. Після того як хтось його побив, Ольга Шарій піклувалася за його здоров’я, а голова вінницького осередку С.Магденко збирала гроші на його лікування. Вважаю шаріївців запроданцями. Якби прийшла рф і окупувала нас, думаю, що ці люди, в першу чергу, співпрацювали б з окупантом та доносили на патріотів. Їх би так само вбивали, як у Бучі, Ірпіні, Ізюмі, на інших окупованих територіях. Невже не зрозуміло було ще тоді, хто стояв за цим Толиком? Але це його численних прихильників на Вінниччині, Хмельниччині, інших регіонах не зупиняло?

А подивіться, що сталось на окупованих територіях. Шаріївці з рашистами – одне кодло! А він служить і далі рф. У мене зберігся скріни дописів Ольги Шарій, який вона присвятила Шмагалову:

«Вчера ногами по голове и грудной клетке избивал ГЛАВА НАЦДРУЖИН Винницы Андрей Вербецкий нашего активиста…»

І другий зі схожим змістом: «Как вы уже знаете, вчера ногами по голове и грудной клетке глава Нацдружин Винницы Андрей Вербецкий избил со своими друзьями одиноко идущего по улице сторонника партии. Жена этого самого Андрея Вербецкого написала пост о том, что в стране (внимание!) БЕЗЗАКОНИЕ! Потому что ворвались ночью, испугали маленького ребенка и старенькую бабушку. Чтоб было жальче — надо добавлять слова — маленький, старенький, немощный, женщина и т.д.

…Поэтому это просто смешно – читать о несправедливости из уст жены вот такого животного, которое нападает на людей и избивает до такого состояния».

Як вам вислови на мою адресу без суду і слідства? Так вішати ярлики можуть шаріївці, а до газети не зрозуміло за що взагалі проявляють претензії?

І сам Шарій у своїх дописах неодноразово писав про їхнього «активіста» Шмагалова. Ось один із скрінів:

«Два малолетки, избившие ногами нашего активиста в Виннице, пошли в СИЗО на 2 месяца. Должен заметить, что их предводитель из Нацдружин Вербецкий сидит дома под арестом и пьет чаек. А эти двое будут иметь запачканную биографию и судимость».

Цей пост Анатолій Шарій опублікував під відео з «розслідування», як побили їхнього активіста. Там Шмагалов…

Здивований, що сам Шмагалов тепер заперечує свою симпатію та приналежність до «шаріївців» у Вінниці. Адже ще нещодавно він цим дуже пишався, навіть публічно у соцмережі на своїй аватарці ставив фірмову рамку Шарія з червоною кулею.

Чому? Будемо уже після війни з’ясовувати, де був Шмагалов, інші шаріївці, активісти всіх заборонених партій. На фронт добровольцями багато попросилось? Чи, може, рух волонтерський очолили? Сітки маскувальні плетуть? З’ясуємо і якою насправді була їхня місія від Шарія – зрадника України. Зрозуміло, що в рамках закону.

Редколегія газети
«33-й канал»