Він пішов у вічність у 93. Але українцям залишив тисячі віршів та ось цю пісню, яка торкається душі чи не кожного українця.
Два кольори (за першодруком)
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов,
а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Ленін іде! Жити в ярмі доволі —
Громи весняні гудуть.
Ленін іде! Тануть сніги неволі —
Квіти свободи ростуть.
Їх чобітьми втоптують генерали
В ниву німецьку суху.
Проти весни танки рядами стали
На європейськім шляху.
Ленін іде! Наче на ріках крига,
Тріскають плити броні.
Ленін іде! Не зимова відлига —
Світ захитався в борні.
Хоче шпигун квітку собі пришити
На робітничий кашкет.
«Як я тепер маю писати й жити?» —
Плаче продажний поет.
Ленін іде! Встань, непокірний світе,
Правдо, світи в боротьбі!
Ленін іде! Слово його беріте,
Бідні, обдерті, слабі.
Слово його сяє святим булатом,
Сонцем горить віддаля;
Слово його — смерть упирям багатим,
Людяна, вільна земля!
Дмитро Павличко
«Я біля серця ношу пісні,
В самому серці мого єстества –
Леніна думи ясні,
Леніна мудрі слова.
Слів не дали мені солов’ї,
Сонця в неволі не бачив я.
Партія – очі мої,
Партія – мова моя!
Я Україні несу пісні.
Що у житті мене зігріва?
Леніна думи ясні,
Леніна мудрі слова.
До комунізму стрімкі плаї
Йде Україна – зоря моя.
Партія – серце її,
Ум її – партія!»
***
«Ленін — здоров’я мого народу,
Ленін — майбутнє землі».
***
«…В ленінському слові, як у світлі,
Я сам себе очистив і відкрив…»