А ще лікувалася, адже, як відомо, в цій країні медицина на високому рівні.

У більшості німці гарно ставляться до біжен­ців з України, співчувають, діляться одягом та продуктами. Але помітила, що в тій місцевості, де я жила, багато російськомовних громадян, вихідців з колишнього СРСР. Деякі з них досі перебувають під впливом імперської ідеології. Щоб ви розуміли, в Німеччині 9 мільйонів російських мігрантів.

Гуляючи містом Бад Емс, якось із здивуванням помітила старий будинок із меморіальною дошкою на ньому, верх якого увінчував… український герб. Із зацікавленням узялася читати текст. Він повідомляв, що «у цьому будинку 30 травня 1876 року російський цар Олександр II підписав Емський указ, який мав на меті придушення української культури шляхом заборони друкованих видань і вистав українською мовою. Українська громада ставить цю пам’ятну дошку на знак живучості своєї культури»… Підпис: «Світовий Конгрес Українців, Бад Емс, 2009 рік».

Довго стояла я приголомшена біля цієї дошки на облупленому, брудно-жовтої барви, будинку. Тут ро­сійський самодержець в оточенні своїх вірнопідданих підмахнув документ, що мав придушити (вкотре) наше право розмовляти рідною мовою, а нашій культурі — розвиватися.

Українські історики налічують понад 130 директив, наказів, циркулярів подібного штибу, які за останні 400 років перед нашою Незалежністю були видані російським царатом, а згодом і його радянськими послідовниками. Та винищити, викорінити, «нє пущать» українську мову, як бачимо, не вдалося, незважаючи на систематичні зусилля можновладців чужої нам за своїм духом нації. Росіяни — раби керівних тиранів, задурені, зачумлені. А українці завжди прагнули волі і в боротьбі за неї, виходить, перебувають і зараз — в неймо­вірно жорстокій, кривавій боротьбі!


Ось які думки переслідували мене, нелегкі думки. А герб український на меморіальній дошці, до речі, через кілька тижнів було знесено, відбито чиєюсь злою рукою. Напевно, поліція розшукує зловмисників досі, адже це «дійство» в Бад Емсі трапилося не вперше…

Для довідки. Валуївський циркуляр і Емський указ 1876 р. та їх наслідки на розвиток української культури.

Валуєвський циркуляр (1863) - таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Ро­сійської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Згідно з указом, заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Мотивом до видання циркуляру став страх царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв.

Дію Валуєвського циркуляру було закріплено і розширено шляхом видання Емсь­кого указу.

Емський указ - розпорядження російського імператора Олександра II (1876), спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком. Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання. Заборонено навчання українською.

Людмила РУДКОВСЬКА
Фото автора