Прочитавши сьогодні вранці хорошого листа-відповідь нашого борівчанина Гріші Власенка своєму російському однокашнику, зважився і собі написати пару слів колишнім колегам з Горького (тепер – Нижнього Новгорода) і таємного підмосковного спецоб’єкту Ясєня…

Хоча, можливо, і не прочитаєте цього ви, бо десь сидите далеко  досі по закордонах під дахами радників, посланників, представників різних компаній, прес-аташе…  І нехай!

Не нудить вас, хлопці, від усіх тих жахів, що творять на моїй землі ваші землячки-асвабадітєлі… наших людей від хорошого і гідного життя, хіба що?!..

Ти, Сашко, з Дніпропетровська, справжнього твого прізвища не знаю, відомо мені лише, що закінчив ти престижний московський виш, не гриз ані дня, як я, оперського хліба, став зятем заступника міністра торгівлі СРСР і зі студентської лавки потрапив до Інституту зовнішньої розвідки, бо так було положено таким по радянському статусу, як хвалив ти варєнікі с вішнєй своєї бабусі- українки, пригадуєш?..


А ти, Андрію, який пишався знайомством з самим академіком Сахаровим, якого у Горькому опікав твій 5-й відділ, показував мені будинок, де на першому поверсі  опальний вчений мав квартиру, обставлену зусібіч спецтехнікою, - чи схвалив би світлої пам’яті Андрій Дмитрович російську спєцопєрацію проти моєї зрадженої і обманутої вами країни, надто довірливої, що дала себе роззброїти від ядерних ракет, і нині погрожуєте запалити ними увесь  Світ, що повстав проти росії?..

А ви, Володя з Татарстану, і Володя з Єнергосталі, інші хлопці з багатонаціонального нашого горківського відділення, які разом зі мною так смакували шашлик на березі Волги, організований моїм світлої пам’яті батьком Миколою, який саме приїхав з України на Горківський автозавод, як ви хвалили спечений на черені борівський хліб... Що сталося з вашим народом, хлопці?!..

Вовка з Приморського краю, тобі так смакувало українське сало, привезене мною!.. Ваші браві вояки, які називали до цієї війни себе другою армією світу (хіба що іззаду!) завоювали усі наші свинарники на тимчасво загарбаній території, понищили свиней, але їх наші ЗСУ вигнали, і  поголів*я все ж вижило,  і сало таке ж смачне!..

Сашко, мій сусіде в елітному гуртожитку, дніпропетровцю ти наш, чи не сняться тобі бабусині варєнікі з вишнями, що з них не вишневий сік пирскає, а то кров наших убитих російськими ракетами дітей у твоєму Дніпрі?!.. Чи зберіг ти подаровану тобі мою книгу Ранок повсталого Поділля, чи давно кинув на розпал уже до каміна, бо стала компрою тобі?!

А Поділля, Сашко і усі хлопці мої, знову повстало, як і уся козацька Україна, цього разу проти ваших нелюдів, злодіїв, гвалтівників, яким ніколи більше не бути нам братьямі, які покрили себе вічною ганьбою і зневагою Світу...

А вишні, Сашко, навесні знову зацвітуть у нас і заврожаяться знову соковитими плодами кольору крові наших Героїв, які тримають фронт за увесь Світ...

Україну здолати ви могли б, як і сподівалися, але цілий Світ, що повстав проти вас, - ніколи!

Вадим Вітковський