Ні, вони не жебракували. Мама Маші ще й досі залякана життєвими обставинами і воліє взагалі не згадувати про те, що було з нею раніше. Як чоловік покинув дружину і двох дітей, прихопивши з собою всі «дитячі» гроші. А потім згорів будинок, де вони всі жили…
Зібравши те, що встигли врятувати від вогню, мама з двома дітьми пішла на вокзал. З’являлася там увечері, залишалася на ніч, аби не зривати очі працівникам вокзалу і поліцейським. Вдень блукала по «Скай парку», бо ходити вулицями було надто холодно. Спочатку на неї ніхто уваги не звертав. Потім помітили, що ця жінка і двоє діток не прості відвідувачі. Продавці «Скай парку» зателефонували до кризового центру. Волонтери розшукали маму з дітьми, запропонували перебратися до будинку відразу, пригощали дітей смачною їжею. Але мама тоді з недовірою поставилася до пропозиції. А через два тижні прийшла за адресою сама. Бо вже було несила так існувати, треба було дати дітям відчути нормальне життя.
– Дівчинка Маша дуже добра, весела, життєрадісна, товариська, — розповідає Ольга Череватова, засновник кризового центру. — І мама не якась «попрошайка», коли могла — працювала, намагалася заробити хоча б копійку, але самостійно. Дуже сумно, що єдиний вихід, котрий пропонує держава для таких мам — віддати дітей до дитбудинку. Через погані умови проживання, через бідність і невміння вижити і бути самостійними в нашому житті діток забирають від матерів. До речі, коли я запитала Машу, чи хотіла б вона повернутися туди, де було вдосталь іграшок, тепла і затишку, вона відповіла, що їй краще бути на вокзалі, але з мамою. Знаєте, років 8 тому я дуже мріяла всиновити когось з дитбудинку, прийшла зі своєю п’ятирічною донькою туди. Ми принесли малятам багато подарунків, а від керівництва почули: «Навіщо вам чужі діти? Ви що, своїх не можете народити?» Можу, і народила. Але хотіла врятувати когось від дитбудинківського життя, де діти не можуть себе реалізувати і згодом стають мамами без навичок і материнської любові. То, може, час переглянути закони і допомогти, в першу чергу, мамам стати на ноги? Дати їм можливість заробляти гроші?
Навколо цієї історії у соціальних мережах розгорілася справжня дискусія. Одні переконували, що краще вже дитбудинок, ніж непутьова матір. Інші розмірковували: а, власне, що буде після дитбудинку? Інтернат? Добре, якщо в гарний потрапиш, де персонал добрий і людяний, а якщо ні? А далі що? Училище. Там вже дитина точно нікому не потрібна. Далі — доросле життя з нуля, без нормального уявлення, як його будувати, куди йти і що робити… Такі діти виростають і думають, що всі їм повинні щось дати. Або опиняються у кризових центрах.
А що з цього приводу думаєте ви?
