Свято вірять і з нетерпінням очікують своїх синів і доньок ще сотні матерів, дружин Вінниччини.
Днями відбувся черговий обмін військовополоненими. З неволі російських катівень звільнено 100 українських військових і один цивільний — перший заступник міського голови Енергодара Іван Самойдюк.
Серед звільнених із російського полону 16 лютого є військовий Вінниччини — житель села Маньківці Северинівської громади Віктор Футорян. Він – морський піхотинець. Військовому 32 роки. Віктор Футорян – молодший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти. 6 квітня минулого року отримав осколкове поранення ноги. З 12 квітня перебував у російському полоні.
Земляки неймовірно зраділи його звільненню.
Голова Северинівської територіальної громади Василь Малярчук каже, що раді були побачити земляка серед звільнених.
– У громаді позитивно відреагували на цю новину. Всі надіялися і вірили, що Віктор повернеться. 10 місяців важкого для рідних очікування і неймовірне відчуття від його першого дзвінка після обміну, – зазначив Василь Малярчук.
За словами Василя Малярчука, рідні військового дуже щасливі і чекають на Віктора вдома.
Першу розмову із мамою записала на відео присутня на обміні Юлія Приймак. Вона координаторка Вінницького координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
– Ми зустріли вашого сина, повертаємо додому. Живий, гарний — Герой ваш син! Нагодуємо, переодягнемо, дамо телефон, і він вам зателефонує, — повідомила радісну звістку мамі Юлія Приймак.
– Мамулічко, не плач, — заспокоює крізь сльози син.
– Мій золотесенький, — не стримує емоцій ненька, почувши рідний голос.
Ці кадри першої розмови з мамою і доземний уклін інших звільнених військових облетіли увесь світ і нікого не залишили байдужим. Особливо тих, хто ще чекає. Матері, дружини, діти радіють кожній звісточці, що їх рідний захисник живий.
– Я знаю, в якій колонії рф його зараз утримують! Я на сьомому небі від щастя! — радіє мама офіцера, яка з 12 квітня не знала нічого про свого синочка, яка лише щодня молилася. А скільки ще таких дружин, матерів, сестер, братів, які не знають про долю своїх рідних і чекають… Чекають… Чекають…
– У всіх матерів, дружин мрія одна: щоб всі сини і доньки, чоловіки повернулися якнайшвидше додому. І так буде! — закликає вірити до останнього вінничанка Ірина, яка вже дочекалася свого сина Олександра.
Людмила ПОЛІЩУК
