Усі ці роки хлопець виношував ідею — бути, як тато. Мріяв одягнути форму ЗСУ і помститися ро­сіянам за батька, за скалічену Україну. І коли час настав обирати професію, Сер­гій відмовився від перспективної айтішної галузі та ін­ших модних спеціальностей, хоча міг обрати будь-яку з них, а вирішив стати профе­сійним військовим.

– Пам’ятаю, як вмовляла йти на комп’ютерника, пропонувала найкращі вузи і свою підтримку. А він не слухав і потай подав документи у Харківський національний університет Повітряних сил. Я так розсердилася… Чому? Бо злякалася… Боялася за племінника, як колись боялася за рідного брата… Але Саша завжди робив, як вважав за потрібне. І так само вчиняє його син Сергій. Він абсолютна копія свого тата. Такий же світло-русий красень з чорними бровами та блакитними, як небо, очима. А ще такий же щирий — останню сорочку свою віддасть, якщо комусь треба. Завжди плачу, коли бачу пле­мінника, бо перед очима його батько і мій брат Саша, — розповідає сестра загиблого айдарівця Наталя Скиба.

Олександр Скиба загинув 9 років тому

Усі ці 9 років вона вірно береже пам’ять про свого брата. А для свого племінника Сергія готова небо прихилити. Тому й змирилася з його рішенням — стати захисником українського неба і звідти боронити свою державу. Сьогодні вона радіє його успіхам, бо є чим! Сергій Скиба — один з кращих військовослужбовців вузу.


– Наш малий Термінатор — такий позивний мав брат, а тепер його сина так називають — це наша гордість і наша радість! Щаслива бачити його успіхи. Він захоплюється військовою справою, видно, що йому це подобається. Як один з кращих студентів виборов право на навчання за кордоном. Ві­рю, йому все вдасться, адже він наполегливий і завжди досягає своєї мети. Знаю, брат бачить свого сина і ним пишається, — впевнена Наталя.

Захоплюються успіхами й земляки у Сутисках, хто знає і шанує загиблого Олександра Скибу і в кого на очах зростав син Героя.

Поки деякі штабні генерали переховують своїх синів «за бугром», щоб не воювали, сироти добровольців, таких, як Сашко, та інших патріотів, навпаки, наслідують приклад мужніх батьків і йдуть у військо. Не гинути за Україну, а за неї боротися і її розбудовувати. Сергій Скиба — цьому найкращий приклад, впевнені у Сутисках.

Людмила ПОЛІЩУК