Колись малолітні вбивці власних матерів та батьків, сестер та рідних, вчителів та просто діти із важкими долями, що потрапляли сюди «по малолєтці», викликали резонанс масовими втечами, розправами «бугрів», кримінальними справами…
Тепер вже пустуюча територія ліквідованого спецзакладу викликає цікавість щодо приміщень і 22 га землі, які залишились у дуже привабливому місці біля траси.
Автор цих рядків мала змогу брати інтерв’ю у ще живого першого директора цієї колонії. Він розповідав, що сюди поміщали безпритульних і виховували за методом Макаренка.
Далі за особливим дозволом міністерства наші кореспонденти побували тут вже як у виправному закладі особливого режиму для тих, хто здійснив злочини до 14-ти років.
Щоб ви розуміли, тут був режим, коли малолітнім зекам не дозволяли навіть пересуватись поза шеренгою…
Все те саме, що і на зоні… Але і екземпляри були «ще ті». Наприклад, малолітній син генерала, пізня дитина, знайшов іменний пістолет батька і вистрелив йому у голову, «бо хотів побачити», як виглядає мозок.
Інший вбив власну матір на день народження, бо та накричала за двійку... Одним словом, тут були в переважній більшості «малолєтки», особливо небезпечні для суспільства, без опіки, які ще й порішили своїх рідних. Свого часу за недогляду керівництва чи поступливості тут існувала «чорна зона». Це коли малолітні «бугри» керували «за поняттями». Хто не вгодив, катували та порішали «в параші»..., годуючи та поячи зрозуміло чим.
Це була дуже резонансна справа. Бо мати одного закатованого отримала листа від сина, написаного в той же день, коли йому приписали вірусну пневмонію та запалення легенів.... А він писав, що живий-здоровий... Щоб виявити злочини, проводили ексгумації закатованих вихованців...
Але це вже історія. І про неї нагадує цілий комплекс приміщень спецПТУ та гектари землі, огороджені колючим дротом... Прямо над трасою, біля в’їзду із Вінниці у Якушинці. Офіційно це училище було приєднане до профтехучилища №7 м. Вінниці.
У Вінницькій прокуратурі раніше повідомляли: у 2013 році наказом Міністерства освіти і науки України припинено діяльність Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації шляхом реорганізації (приєднання) до державного навчального закладу «Вище професійне училище
№ 7 м. Вінниці» та визначено зазначений навчальний заклад правонаступником майнових прав закладу освіти, діяльність якого припинено.
Надалі Якушинецька сільська рада, не маючи законного права розпоряджатися державною власністю, у 2015 – 2016 роках ухвалила рішення про припинення права користування земельною ділянкою Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації площею близько 22 га, про розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу та надала дозвіл п’яти фізичним особам на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність конкретно визначених частин зазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
З метою попередження неправомірного вибуття земельної ділянки вартістю 67 млн грн з державної у приватну власність прокуратурою пред’явлено до суду позовну заяву.
Вінницьким районним судом Вінницької області позов прокурора розглядався понад чотири роки та 07.11.2022 ухвалено рішення про відмову у його задоволенні. Але Вінницький апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у повному осязі задовольнив позов прокуратури, пред’явлений в інтересах Міністерства освіти і науки.
За коментарем ми звернулись до Якушинецької ТГ. Ось що нам повідомив Якушинецький сільський голова Василь Романюк:
«Хочу наголосити, що у 2015 році сільською радою було надано дозвіл на розробку технічної документації на п’яти земельних ділянках загальною площею лише 0,31 га зі згаданої в заголовку. Відповідно вартість ділянок, на які були видані документи, ніяк не може складати 67 мільйонів.
Незрозуміло, за якими такими підрахунками прокуратура вирахувала ціну 31-єї сотки землі?
Тож заголовки, оприлюднені прокуратурою та деякими ЗМІ, некоректні. Вчергове бачимо, що на нашому імені намагаються зробити брудний піар.
У будівлях, розташованих на згаданій ділянці, десятиліттями проживають колишні працівники Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації. Варто зазначити, що дані рішення були ухвалені сільською радою не з метою «роздачі землі», а задля надання людям можливості правомірно узаконити землі під житловими будинками, у яких вони проживали задовго до прийняття даних рішень.
На даний момент судовий розгляд даної справи ще триває, тож робити будь-які висновки зарано».
Як бачите, ми вислухали всі сторони конфлікту. Попереду — касація. Яким буде остаточне рішення і кому дістанеться цих 22 га «золотої» землі колись дитячої колонії — відслідковуємо разом.
Тетяна Квасюк
