Днями у Києві взяли на гарячому банду поліцейських, під прикриттям яких тривалий час професійні злодії скоювали злочини на території Київського залізничного вокзалу. Очолював її підполковник поліції — начальник сектору Кримінальної поліції на станції «Київ-Пасажирський». До скоєння злочинів він залучав не менше 5 оперативних співробітників кримінальної поліції і кілька груп професійних злодіїв ромської національності, які платили правоохоронцям данину за можливість «працювати» на вокзалі.

Крім того, злодії систематично ділилися з працівниками поліції викраденим. Під час обшуків у них вилучили 300 тисяч гривень готівкою. Зараз сімом членам організованої групи оголошено про підозру та загрожує до 12 років тюрми. Як вдалось з’ясувати нашому журналісту, затримані бандити у погонах знали та прикривали вбивць бійця АТО з Вінниці Сергія Васильєва. 2 лютого 2016 року наш земляк їхав у позачергову відпустку. Але на столичному вокзалі злочинці прослідкували за ним та отруїли психотропним засобом – клозапаном…

– Сергій 11 років працював водієм на «Водоканалі». Коли військовий комісаріат закидав його повістками, він пішов служити як громадянин України та патріот. Був заступником командира взводу 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Пройшов багато «гарячих точок». Часто бували ситуації, коли Сергій дивом залишався живий, — розповідає друг загиблого Валерій. — Хто ж знав, що вб’ють чоловіка в центрі Києва, де він найменше очікував небезпеки? Сергій взяв відпустку, щоб приїхати на день народження коханої дружини 14 лютого. Не сказав, тому що хотів зробити сюрприз. Здзвонювався із рідними близько одинадцятої години вечора та повідомив, що у нього все в порядку.

Сам же, як потім з’ясувалося, вже був в Києві і чекав поїзд на Вінницю. Повинен був виїжджати близько четвертої години ранку. Сказав ще, що зустрів знайомих хлопців з тренувального центру «Десна» і показав їм дорогу. Останній дзвінок був о 2.45. До поїзда залишалося трохи більше години… А вже наступного дня трагічна звістка — Сергія немає. Злочинці вкрали все, що у нього було — гроші, банківську картку, мобільний телефон, військовий квиток, посвідчення про відрядження, спортивну сумку з речами.

При Сергієві залишилася тільки довідка від стоматолога. Завдяки їй його і впізнали. Військова форма була у крові, на тілі побої. Була порушена справа за фактом ненадання своєчасної медичної допомоги. Судмедексперти встановили, що військового отруїли смертельною дозою сильнодіючого препарату. Тоді справу передали молодій дівчині, яка лиш закінчила університет і не має досвіду… Пошуком винних ніхто не займався. Лише коли справа набула резонансу, її перекваліфікували на «навмисне вбивство».

Розчарувавшись в діях правоохоронців, згорьовані рідні та близькі Сергія самостійно проводили розслідування справи.

– Так сталось, що по роботі я поїхав до Києва і у вечірній час неодноразово бував на залізничному вокзалі, спілкувався з людьми, які там постійно – торговцями, військовослужбовцями. За їхніми даними, тут часто затримували клофелінщиків, які труїли наших бійців. Коли ж викликали поліцейських, вони нічого не робили. Тобто банду кришували правоохоронці та сама ж охорона вокзалу.

Згодом нам повідомили, що на вбивць Сергія таки вийшли і їх затримали. Але чи дійсно це так — поки підтвердження немає… Адже з огляду на останні події, результати та об’єктивність попереднього розслідування викликають сумніви, тому, що його могли проводити ті самі перевертні у погонах.

Минулого року Вінницький міський суд визнав атовця Сергія Васильєва загиблим під час виконання службових обов’язків. Проте районний комісаріат подав апеляцію. За їхніми словами, воїн не загинув саме у зоні АТО, а був отруєний на залізничному вокзалі у Києві, коли їхав у відпустку. Більш того, представники зазначили, що у крові загиблого виявлено етиловий спирт та психотропний препарат.

Про те, що Сергія Васильєва того трагічного вечора також побили і пограбували по дорозі з війни додому, чомусь змовчали. 27 жовтня Апеляційний суд рішення першої інстанції про визнання Сергія Васильєва загиблим в ході АТО, скасував, а провадження закрив. Втім, адвокат потерпілих Михайло Лисунь подав касаційну скаргу, і тепер рідні знову змушені чекати.

– Сергій похований на Алеї слави центрального кладовища Вінниці, поруч з іншими полеглими атовцями. Його ім’я вписане на пам’ятній стелі разом з іменами загиблих героїв, але його рідні не можуть реалізувати своє право на пільги та соціальні гарантії, — додає Валерій. — У бійця залишилось двоє дітей, старенька мама та дружина, яка працює за мінімальну зарплату. Всі комунальні послуги вони виплачують у повному обсязі… Більш того, після загибелі Сергія із його картки знімали кошти. І сліди ведуть саме до Вінниці.