Хто мамі сльози витре
І поцілує в скроню?
Дзвонить кривавий вітер
В маків червоні дзвони.
Скільки вас, чорнобрових,
Вічно – у цих полях?
Густо полита кров’ю
Рідна земля.
Де вони, межі болю,
Слави й хвали
Тим, що за нашу волю
Тут полягли…
Тетяна Яковенко,
вінничанка
