Мій син потрапив у тюрму в 17 з половиною років, звісно, його підставили. У мене трагічно загинув чоловік на робочому місці, коли найменшій дитині був рік і 11 місяців.

Дочка працює фельдшером у сусідньому селі, має трьох дітей, найменша дочка працює у Немирові в лікарні, неодноразово була на Дошці пошани і нагороджена грамотами. Маю 23 онуків та трьох правнуків.

Я зібрала усі документи на звання матері-героїні, але мені в районі відмовили. Зверталась до служби сім’ї, молоді, сільської ради – теж відмовили. Чому мене ніхто не спитав, як я виховувала дітей і що вони їли? Я ж п’ятьох дітей виховувала без батька, а у 42 роки пішла на пенсію.

Прочитала у вашій газеті, що нещодавно у Липовецькому районі давали грамоти і гроші багатодітним матерям, які народили і виховали багато дітей. Чому мені не можна? Чи мені вже звертатись до програми «Стосується кожного»?

Зоя Бугай, Немирівський район»

Ось як прокоментувала цей лист начальник відділу сім’ї, молоді та спорту Немирівської райдержадміністрації Валентина Астаніна.

– Так, ми знаємо цю жінку та її родину. Дійсно, у неї дев’ять дітей, найстарший син 1966 року народження, наймолодша донька — 1990 року народження. Вона зверталась до сільської ради та РДА стосовно подальшого клопотання до Адміністрації Президента України щодо надання їй статусу матері-героїні. Але, на жаль, її старший син має дві судимості — за крадіжку та вбивство. Тож їй змушені були відмовити. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 28-01/352 від 1 квітня 2011 року, звання матері-героїні не може бути присвоєно у випадках неналежного виховання, негативної поведінки дітей та якщо хоча б один із членів родини перебував чи перебуває у місцях позбавлення волі. Ця норма закону діє досі. Тож права на цей статус жінка, згідно з чинним законодавством, не має.