Потім ведучою авторської програми на радіостанції «Ехо Москви». Позиціонує себе як членкиня команди російського опозиціонера Алексєя Навального.
Хоча багато хто вважає її не такою вже і опозиціонеркою. Бо чому тоді вона виставляє в соцмережах фотки із ненависною всій чесній світовій журналістиці, особливо в Україні, пропагандоскою симоньяншою, іншими путіністами?
Пояснює, чому прибула: з метою підготовки авторського матеріалу стосовно наслідків російської агресії щодо України.
Як могла російська політична журналістка, якщо навіть та, що останнім часом називала себе соратницею Навального, а він, як відомо, донедавна схвалював анексію Криму, потрапити до України? Адже діє заборона для усіх!
Журналісти зв’язались із Євгенією і попросили пояснити, як вона перетнула кордон та які у неї наміри в Україні. Але вона послалася на те, що перебуває у транспорті та не має наміру пояснювати свою мету.
От би цікаво, якби хтось із українських журналістів так себе поводив у рф.
Як ми дізнались, Євгенія Альбац прибула в Україну 06.03.2023 року поїздом «Перемишль-Одеса» за власним паспортом громадянки Держави Ізраїль через пункт пропуску «Мостиська».
У м. Вінниця Є. Альбац відвідала площу Перемоги поблизу зруйнованого внаслідок ракетного удару російською федерацією Будинку офіцерів. Перед Вінницею відвідала Хмельницький.
Громадськість України обурена, бо не рада бачити ту, хто «остается лояльной своему флагу», а также «сочувствует мальчикам, плохо экипированным, без бронежилетов».
Та і засудження масового інформаційного кілерства її друзів – путінських посіпак Прилепіна та Симоньян не прозвучало.
Викликають запитання і її пости. Наприклад, під постом про прибуття у Хмельницький, який останнім часом нещадно бомбили, вона побачила «совковий» поїзд, що її віз, совдепівські стакани та те, що вперше за 40 років їхала на другій полиці! Де тут викриття і кого?
Далі ще цікавіше: пише, що її улюблена Одеса «бурліт», хоча це за 100 км від фронту.
Вас не переконували колишні земляки з рф, що якщо ми працюємо і ходимо кудись, то це не війна, а таки спецоперація?! Мені буквально днями про це писала однокласниця, послана за роскораблем!
То кому ці посили і де те викриття?
Думаємо, російська журналістка, яка більше 30 років писала і агітувала за те, що виросло, розуміє, що вона представник країни-агресора. Тому ще довго тут представники народу, які в більшості своїй підтримали війну і геноцид українців, будуть «під сумнівом».
Тетяна Квасюк
Какие стаканы видела, про такие и написала. А что надо сказать, что подавали чай в серебряных подстаканниках? И так сочинила про поликлинику около ГДО, вам мало?