За його плечима за роки виступів десятки перемог і призових місць на змаганнях та чемпіонатах різного гатунку, зокрема “бронза” на етапі Кубка світу в Мюнхені з пневматичної гвинтівки та “срібло» фіналу Кубка світу. А нещодавно команда вінницьких снайперів стала другою на чемпіонаті України. Олег виборов друге місце у своїх коронних змаганнях з гвинтівки. Попереду у наших майстрів гвинтівки та пістолета чергові національні змагання, чемпіонати та кубки Європи й світу та, звісно, ж боротьба за путівки на літню Олімпіаду-2020 у Токіо.
– На минулій Олімпіаді-2016 у Ріо-де-Жанейро я став восьмим з пневматики. Тож, звісно, є великий стимул щодо Токіо. Але особисто для мене найбільш важливим змаганням за усе життя став чемпіонат Європи у Москві, де я виборов перше місце у змаганнях з пневматичної гвинтівки. (Тоді наш стрілець ще й встановив рекорд Європи – авт.) Це була весна 2014 року. Тоді ж відгримів Майдан, Революція гідності… І ці змагання стали для мене “миттю істини”! – розповів нам Олег Царьков.
– Як Ви прийшли у великий спорт? Чому обрали саме стрільбу?
– Стріляю з десяти років. У школі міста Фастова Київської області, звідки я родом і де спершу навчався, під моїм класом був тир. От я туди й прийшов. Був дуже добрий тренер, який відкрив нам шлях у світ спорту. До речі, спершу я приховував від батьків, що займаюсь стрільбою. Батьки думали — я десь на шкільних заняттях у групі продовженого дня. Це вже потім зізнався, чому допізна пропадаю у школі!
– Багатьом здається, що стрільба дуже легкий спорт. Підняв гвинтівку і зробив влучний постріл! Не тягати залізо чи бігати із м’ячем!
– Легкий спорт? Ось гвинтівка малого калібру 5,6 міліметрів, із якою ми виступаємо, важить близько восьми кілограмів, пневматична — близько п’яти з половиною. Яку силу, вправність, тренованість та витривалість треба мати, щоб її просто підняти? А ще навести та зробити влучний постріл. Тримати на тренуванні й до чотирьох годин безперервно, не згинаючи ніг та не розгинаючи спини. Тримати не на долоні, а на стиснутому кулаку! І зробити так не один постріл, а 200-300! І влучити! Тому це дуже важка та відповідальна праця, перш за все, над собою! І головне — терпіння та витримка!
– Ваші рідні й близькі не стрільці за Вашим прикладом?
– Мої рідні й близькі — батьки, дружина, син та донечка — найкраща опора та підтримка. Двоюрідний брат — фронтовик, брав участь в АТО. Ну і я сам, як ви знаєте, працівник Збройних сил України з Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України. Але мої діти ще стрільбою не займаються. Замаленькі для цього. Бо стрільбою дітям краще займатись з десяти років, коли вже сформований організм для навантажень та тренувань!
– Чи не мрієте про ексклюзивну зброю чи зброю мрії, як-от пістолети “Глок”, Кольт”, “Стєчкін”? Ви мисливець чи, може, вдома маєте зброю для тренувань і т.д.?
– Своєї власної зброї я взагалі поки що не маю. Жодної одиниці. На тренуваннях у тирі її мені з головою вистачає. Так само я не мисливець. Але, звісно, певна мрія є. Можливо, пізніше.
– Пане Олег, нині є інформація, зокрема і в Неті, що на фронт на бік ворога заїхали високопрофесійні снайпери-стрільці, які влучають з першої кулі часто і в обличчя, і в засоби спостереження? Кажуть, це серби та російські найманці – колишні або діючі спортсмени – стрільці, стендовики, біатлоністи… Так вбили й нашого вінницького воїна…
– Про дані вбивства в голову і пошкодження засобів, то моя думка така, що за допомогою гвинтівки на дуже великі відстані це можливо, але дуже і дуже важко…
– А яке Ваше ставлення як спортсмена-стрільця і як людини, що спортсмени, Ваші колеги, заробляють вбивствами та людською кров’ю? Чи взагалі це припустимо зі спортивної та моральної точки зору? І якось можна пояснити такі вчинки?
– Я не знаю жодного з моїх знайомих російських стрільців, хто пішов на Донбас… Російські спортсмени-стрільці отримують досить високі заробітки в сфері спорту від держави, і їм немає потреби їхати вбивати… Це мова про тих, кого знаю я, і тих спортсменів, які чогось варті як спортсмени. Але в будь-якому випадку неприпустимо, якщо спортсмени-стрільці, хай навіть аматори, брали би участь у війні заради вбивств та крові за гроші… Виправдати це неможливо в жодному разі…
