Коли і за яких обставин повернуться вінничани з-за кордону? Чи стане Вінниччина осередком приватних інвестицій? Коли зростуть зарплати? У політиці буде диктатура чи демократія? Чи буде перфект на Вінниччині і як розвивати громади — відповіді на ці та інші запитання наших читачів читайте далі…

– У перші дні повномасштабної війни чимало вінничан виїхало за кордон. Багато вінницької молоді поповнило іноземні вузи. Як це вплине на формування економіки Вінниччини?

– Якщо ми говоримо про перші тижні чи місяць війни, тоді дійсно багато сімей через страх та паніку виїхали за кордон. Але є категорія громадян, зокрема й вінничан, які використали цю ситуацію як можливість покинути Україну і осісти в Канаді, Іспанії, Америці. Дуже часто це люди не бідні, які мають достатки. Купують там нерухомість і вивозять з України кошти. Але це категорія людей, які не вірять у нашу державу. За великим рахунком, вони в неї ніколи й не вірили. Хто вірить в Україну, в її перемогу, той повернувся і все по максимуму для країни робить. Найкращий приклад — це добровольці, які на час повномасштабного вторгнення працювали за кордоном, але повернулися і йшли в ЗСУ. Це еволюційний етап, ми повинні його пройти. Є надія, що та молодь, яка виїхала навчитися в європейських та інших вузах, стане кваліфікованими кадрами, які повернуться додому і будуть працювати на розвиток Батьківщини.

Базова проблема, яка сьогодні є в Україні — це приховане безробіття

Будемо говорити відверто: маємо спад ВВП більше 30%. І це найбільше відчутно у промислових регіонах. Саме там, де була розвинута індустрія, працювало найбільше людей. Ні аграрний сектор, ні ІТ, ніщо інше не дасть стільки робочих місць, як промислова індустрія. Це великий знак запитання, який сьогодні стоїть перед урядом та органами місцевого самоврядування. Уже зараз потрібно змоделювати ситуацію і визначити, які кроки потрібно створити для того, щоб зайняти велику частину людей. Після Великої Перемоги мобілізовані будуть повертатися до своїх міст і сіл. Їм потрібно буде створити робочі місця, створити умови для зайнятості в тилу. Переконаний, що сьогодні базовим пріоритетом, окрім оборони, для українського уряду, для регіональної гілки влади, органів місцевого самоврядування є створення умов, щоб в Україну, у Вінницьку область зокрема, почали заходити приватні інвестиції.

Прямі дотації західних партнерів у минулому році — 31 мільярд доларів, цьогоріч — 40 мільярдів

– Багато хто вже сьогодні прогнозує після війни економічну кризу в державі, це так?

– Якщо подивитися сьогодні на Вінницю, то бачимо великий потік машин, у магазинах багато товарів. Так, ціни зросли, але дефіциту продуктів немає. Працюють державні установи, виплачуються зарплати. Життя іде.

У країні в цілому досягнуто макроекономічної стабільності

Це стало можливим завдяки тому, що різко зросли державні видатки. У довоєнний час через державний бюджет розподілялося 30% ВВП. На сьогодні через державний бюджет перерозподіляється 72% номінального валового внутріш­нього продукту. За рахунок чого? За рахунок прямої дотації наших західних партнерів. Щоб ви розуміли, обсяги такої допомоги у минулому році становили 31 мільярди, а в цьому році 40 мільярдів доларів. Це фактично 50% ВВП України. Ми повинні дякувати нашим західним партнерам як за оборону, так і за таку гуманітарну допомогу. Саме ця фінансова допомога дозволила нам сьогодні застабілізувати макроекономічну ситуацію в Україні.

Та по завершенні війни кількість такої допомоги буде різко зменшуватися. Але ми повинні будемо вийти на параметри довоєнного періоду. Якщо до війни ми залучали інвестицій приблизно на 5 мільярдів доларів на рік, то зараз нам треба збільшити кількість інвестицій у 8 разів. Це потрібно для того, що ті люди, які приходять з армії, мали роботи. І для виплат пенсіонерам, бюджетній сфері. Тому ми повинні наростити ці потужності, аби українці не відчули погіршення ситуації — девальвації гривні, зростання цін на паливно-мастильні матеріали, тарифи, які поки що заморожені. Якщо цього не буде зроблено, нас чекає економічна криза по завершенні макрофінансової допомоги Україні.

Чи можливе швидке еконо­мічне зростання? Так! Я оптиміст і вірю, що Україну чекає економічний бум.

Західні країни хочуть бачити Україну успішною. Питання: чи ми на це здатні?

– Як від внутрішньої ситуації в країні буде залежати подальша підтримка наших союзників у світі?

– Ми бачимо, що наші західні країни хочуть бачити Україну успішною. Зараз вчиняються певні кроки по арешту російських активів, які можуть піти на відновлення України. Базове питання буде в нас: чи спроможна буде країна інституційно прийняти цей фінансовий ресурс і його використати? Це великий комплекс організаційних питань, що стосуються абсолютно практичних питань — виконання проєктних робіт, дозвільних процедур, енергетика, логістика, підключення до мережі живлення, зняття бюрократичних перепон. Зараз унікальний час для таких міст, як Вінниця. Уже зараз потрібно визначатися із земельними ділянками, оформляти статус індустріальних парків, завдяки чому у найкоротші терміни можна було б залучати приватні інвестиції.

Уряд має ухвалити план економічного відродження України типу «плану Маршалла» в Західній Європі. Після воєнного стану ми повинні вводити стан відновлення країни. Повинні зрозуміти: гроші нам можуть давати, питання у тому, чи зуміємо ми ефективно, швидко і з користю використати ці фінансові ресурси.

– Але багатьох вінничан уже торкнулася бідність: здорожчання у магазинах, низькі зарплати, враховуючи курс долара, копійчані пенсії. Чи можливі вже зараз зміни ситуації в обмінниках, на цінниках чи уже після війни?

– Ситуація могла бути в рази гіршою… У перші місяці війни Україна вимушена була друкувати гривню, щоб виплатити заробітну плату, здійснити видатки. Це й спричинило стрімке зростання валюти. Пам’ятаєте, зникло пальне, черги… У людей була невпевненість у завтрашньому дні, паніка, страх… Лише у червні почала надходити макрофінансова допомога з-за кордону. Завдяки цьому пряма бюджетна підтримка складала 31 мільярд доларів. У другій половині року зуміли ситуацію стабілізувати. І на сьогодні ми бачимо тенденцію, яка стосується постової ревальвації гривні. Бачимо зменшення вартості пального.

Зарплати суттєво підвищаться лише після Великої Перемоги

Якщо говорити про найближчі 3-4 місяці, то прогнози стабільні. Бо буквально днями Центробанк Європейського Союзу перерахував 1,5 мільярда євро. Тобто в Україну заходить від 3 до 5 мільяр­дів доларів макрофінансової допомоги. Зрозуміло, що кошти надходять у валюті, уряд її продає, вилучаються гривні і йде виплата заробітних плат: військовим, медикам, педагогічним працівникам, дотується Пенсійний фонд України. А люди з цими грошима йдуть у магазин.

Але ситуація така, що грошова маса зросла, але товарна пропозиція різко зменшилася, враховуючи військові дії у промислових регіонах. Для того, щоб не допустити інфляції, різкого зростання цін, уряд стимулює імпорт товару. Бо лише конкуренція, а не адміністративний тиск може зменшити ціну. Тому на найближчих півроку в країні є всі об’єктивні причини триматися на плаву. Про істотне підвищення заробітних плат ми можемо говорити лише після Великої Перемоги. Коли уряду вдасться створити передумови для приватних інвестицій, де будуть створені робочі місця.

Запитайте вдову чи маму загиблого Героя про політичні лозунги — почуєте чесну відповідь

– А що буде на політичній арені — диктатура чи демократичні реформи?

– Чую різні розмови. Хтось вважає, що ось президент після війни забере усі повноваження, буде диктатура. І це у той час, коли Україна знаходиться у правових умовах воєнного стану. Так, зараз обмежуються демократичні інституції. Бо сьогодні кожне необережне слово може завдати більше шкоди, ніж будь-яка пропагандистська програма в рф. Ми бачимо ці проблеми, але зараз потрібно бути єдиними. Щодня гинуть кращі сини і доньки. Запитайте зараз маму чи вдову про ті чи інші по­літичні лозунги – і почуєте справедливу відповідь. Коли буде Велика Перемога, будемо підбивати підсумки.

Повірте мені як людині, яка вивчає макроекономіку: наш розвиток залежить від інвестицій. Якщо у когось виникне думка, протилежна до демократичних принципів організації влади, то уся фінансова допомога призупиниться. І це люди розуміють, тому одразу винесуть з владних кабінетів тих, хто блокує ці процеси.

 Ми приречені на розбудову демократичних інститутів

– Зараз Україна як ніколи наблизилася до європейських базових принципів, але щоб їх застосовувати ми повинні вийти з воєнного стану. Уже зараз зрозуміло, що більшість людей не хочуть займатися політикою, вони хочуть нормального життя. Реформа самоврядування продовжиться вже після війни?

– Так, бо поки ми бачимо щось схоже на суржик, від тієї моделі, які ми бачили в Польщі чи східноєвропейських країнах. Зруйнована система комунікацій та управління на регіональному рівні.

Наша реформа самоврядування — це «ахіллесова п’ята»

Нам потрібно буде терміново вирішувати назрілі питання. Перше: вводити інститут префекта, бо зараз з’явилися «удельні князья», які ігнорують вимоги уряду чи військової адміністрації. Більше того, приймають рішення, які не можна навіть оскаржити через те, що відсутній правовий механізм.

Наскільки мені відомо, в комітеті Верховної Ради розглядаються варіанти до реформи самоврядування. Мова йде про префекти на обласному рівні, про статус районів, які зараз нічого не вирішують — лише бюрократизують. Чітке розмежування сільської громади і обласних, бо те, що зараз відбувається, — це багатший розбагатів, а бідний збіднів. Визріло питання зміни підходу до нарахування податку на доходи фізичних осіб. Кошти мають йти у ті громади, де проживають люди, щоб розвивати села чи селища.

Вінниччина як лідер агроекономіки покаже приклад іншим регіонам

– На аграрний сектор Він­ниччини сьогодні покладають великі надії через великі ризики посівної у Херсон­ській, Запорізькій областях. Чи готові наші аграрії до таких викликів?

– Спілкуючись з аграріями, я не помітив песимістичних настроїв. Навпаки! Ті, хто спеціалізувався на вирощуванні овочів, сьогодні потрапили у найкращі за 20 років умови. У виграші й ті аграрії, які засівали цукровий буряк. Інші спростили структуру посівних площ. Більше концентруються на технічних культурах, оскільки є ринок збуту. Налагоджуються нові канали збуту сировини, зокрема залізницею чи через нові мости річковим транспортом. Так, зараз зменшується використання азотних мінеральних добрив, але це більш корисно для землі. Дасть Бог нормальну погоду – і Вінницька область, як лідер аграрного сектору економіки, буде показувати приклад для всіх решта.

Спілкувалася
Людмила ПОЛІЩУК
Фото та відео Сергія ХІМІЧА