У заяві Онуфрія на сайті УПЦ МП йдеться:
“У відповідь на заяву кореспондента видання “Українська правда” Михайла Ткача (від 7.04.2023 р.) про те, що я маю російське громадянство, хотів би відразу заявити, що я не рахую себе громадянином Росії”.
Онуфрій розповів, як у 1969 році закінчив три курси Чернівецького державного університету, однак вирішив покинути університет і вступити до духовної семінарії.
“У Радянському Союзі в той час існували три духовні семінарії: Московська, Ленінградська та Одеська. Як українець, я хотів поступити до Одеської духовної семінарії, але мені відмовили, тому що я покинув університет і це, начебто, буде плямою на українському атеїстичному суспільстві, яке навіть в університеті не виховало в мені дух атеїста. Тоді я таємно поїхав у Росію, в м. Загорськ, де знаходилась знаменита Троїце-Сергієва Лавра і при ній Московські Духовна Академія і Семінарія. Там мене не відкинули, як це зробили в Україні, а прийняли в другий клас Московської духовної семінарії”, – заявив митрополит.
Він продовжив, що під час навчання в третьому класі духовної семінарії вступив до братства Свято-Троїцької Сергієвої лаври й у 1971 році прийняв монашеський постриг. У стінах Свято-Троїцької Сергієвої лаври він провів дев’ятнадцять років і "мріяв прожити у святій обителі все своє життя", однак у 1988 році його перевели в Україну до Свято-Успенської Почаївської лаври, а в 1990 році – на Буковину.
"У цей час розпався Радянський Союз і я, будучи до цього де-факто громадянином Росії (тому, що я мав постійну прописку в Росії, а це по-сучасному означало – громадянство), взяв український паспорт. Російське громадянство при цьому автоматично продовжилось, але я ним не цікавився і не користувався, воно тоді не мало ніякого значення, і за це ніхто не переслідував. Між Україною і Росією були добрі братські стосунки.
Коли ці стосунки стали погіршуватись, особливо останніх десять років, я полишив російське громадянство. У мене немає російського паспорта. Особливо це було підтверджено, коли я виступив проти війни Росії з Україною і засудив російську агресію. Я вважаю себе громадянином тільки України".
Більше деталей: Основною причиною того, що довгий час він "не звертав уваги на російське громадянство" Онуфрій називає те, що хотів завершити своє життя у Троїце-Сергієвій лаврі в Росії, а "громадянство відкривало можливість здійснити цю мрію".
"На жаль, погані стосунки між Росією та Україною, розпад СНД, а особливо війна Росії проти України знищили мою надію, і зараз я не рахую себе іншим громадянином, крім рідної моєї землі – України. Не знаю, як політики мене рахують, але я вважаю себе саме таким. Російського паспорта у мене немає", - підкреслив митрополит УПЦ МП.
Він також заявив, що засуджує війну Росії проти України та вважає її "ганьбою для ангелів і людей", але глибоко вдячний тим росіянам, які його прийняли, коли Україна від нього відвернулась.
Що передувало: За даними розслідування "Української правди", митрополит УПЦ МП Онуфрій та ще понад 20 священнослужителів УПЦ МП мають російське громадянство.
Так, згідно з витягом з системи "Роспаспорт", 20 березня 2002 року Онуфрій отримав у Москві російський паспорт. За рік, 23 червня 2003 року, він отримав ще й закордонний паспорт громадянина РФ, причому вже не перший. У 1998 році священнику в Москві вже видавали закордонний паспорт.
В УПЦ МП заперечували наявність російського громадянства у митрополита Онуфрія та інших церковників.
Людина в 2002 році, знаючи, що це суперечить закону, отримує російський паспорт! Не автоматично! Потім - закордонний! І вже не перший! Причому живучи в Україні!
Запитайте украінських заробітчан, які мільйонами їздили до РФ до війни - чи можливо так легко і автоматично було це зробити…. І одразу зрозумієте - це правда чи брехня…
Ну не просто ж так кегебіст Путін видає орден Блаженнійшому!
Андрій Власенко
Онуфрий,а правда что в СССР каждый семинарист уже на 1-м курсе давал подписку КГБ о сотрудничестве?Иначе его тут же отчисляли под любым предлогом!С невозможностью в дальнейшем построить свою карьеру.
Сколько своих знакомых ты заложил в “куда надо”?Скольким сломал судьбы “святоша”?