Вшанували пам’ять захисника прийшли рідні, друзі, односельчани та бойові побратими.

– Він був моїм найкращим другом. Він пішов на війну, щоб захистити свою країну, і, на жаль, загинув там. Ми дуже сумуємо за його втратою і завжди будемо пам’ятати його мужність і жертовність. Хай він спочиває з миром, – сказав друг нацгвардійця Сергій.

Маючи медичну освіту, Василь одягнув військову форму і став молодшим сержантом, бойовим медиком в одній із військових частин Нацгвардії. Та вже через вісім місяців служби вирушив на схід. Перша ротація бійця в самому горнилі війни. Гвардієць проявив себе відповідальним воїном, на собі витягував з прицільного ворожого вогню побратимів, брав у полон окупантів, рятував життя пораненим захисникам та цивільним.

– З-під завалів мене витягував сержант Мариніч. Він надав мені медичну допомогу – перетягнув турнікетом ногу, тампонував її. Завдяки йому я живий. Того дня я зазнав важких поранень. Від болю, шоку – знепритомнів. Всі думали, що я вже мертвий. Все життя тебе пам’ятатиму, друже, – пригадує побратим.

Нацгвардієць загинув 10 квітня в бою з ворогом під селищем Солодким, Донецької області. Медик, ризикуючи власним життям, витяг на собі з-під обстрілів двох поранених командирів та надав їм першу медичну допомогу. Бійця посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеню. Воїну було 21 рік.