У Росію повертаються так звані «лихі 90-і». Це прогнозувалося ще на початку повномасштабного вторгнення. Напередодні зміни влади в РФ павуки в банці починають поїдати один одного. Татарський не перший і не останній.

Відомий російський «військкор» Владлен Татарський або, як його звуть насправді, Максим Фомін був підірваний під час свого виступу в Санкт-Петербурзі у закладі під назвою «Патріот». Незабаром після того, що сталося, російські силовики визначили, що вибухівка, найімовірніше, була закладена в бюст, подарований Фоміну «шанувальницею». Чи можна сказати, що це дивна та дивовижна історія – безперечно, ні.

Варто наголосити – Татарський був одним із розпалювачів війни, ксенофобом, нацистом, z-патріотом. Єдиний сумний факт через його смерть полягає в тому, що він легко відбувся. Адже інакше, рано чи пізно, ця особа обов’язково потрапила б під суд і до кінця своїх днів провела б за ґратами.

У «Патріоті» ще не встиг розвіятись дим після вибуху, а пропагандистські смітники вже встигли звинуватити в усьому Україну. Заради справедливості, версію за участю української розвідки скидати з рахунків не варто. Татарський достатньо наговорив, щоб стати об’єктом для переслідування. Однак цей варіант подій займає, нехай і не останній рядок у списку ймовірних, але далеко не перший.

Максим Фомін був типовим військовим кореспондентом. Він підтримував війну в Україні. Однак робив це з особливим акцентом. Якщо кремлівські пропагандисти намагалися замовчувати факти терористичних атак по мирних об’єктах України, акти вчинення геноциду, розстріл місцевих жителів, тортури та знущання з військовополонених, то Татарський і йому подібні мовили у стилі: «чому так слабо?»”, «чому тільки один житловий будинок був зруйнований?», «чому так рідко вмирають звичайні українці». Примітно, що у зв’язку з блокуванням усіх незалежних та ліберальних ЗМІ в РФ, для росіян альтернативою умовним «Першому» або «Другому» телеканалам, стали телеграм-групи Татарського та інших військових. І у себе на каналі він справді висував «непопулярні» тези, на кшталт «корупція роз’їла армію, тому ми програємо», «злодіїв у владі треба розстріляти» та інші. Тобто він підтримував наративи Пригожина, Кадирова, Стрєлкова-Гіркіна, які, будучи яструбами війни, відкрито висловлюють невдоволення чинною владою (крім Путіна) і у військових провалах звинувачують не Захід, як це роблять офіційні голови, що говорять, а верхівку міноборони Кремля.

Звідси постає цілком логічне питання – чому Татарського було вбито тільки зараз, а не раніше? У російських силовиків куди більше мотивів для вбивства «військкора», що зарвався, ніж у української сторони. Або цілком ймовірним може стати сценарій усунення конкурента його ж колегами. Гроші на роботу цих маргіналів виділяються з російського бюджету. А оскільки Фомін був одним із популярних серед z-громадськості блогером, то його вбивство цілком могло дати можливість іншим заробляти більше. Також, ймовірна версія і з внутрішніми розбірками Пригожина та Міноборони чи російських спецслужб. Адже Татарський вторив кухареві Путіна, підтримуючи наратив про корупціонерів і бездарів усередині урядового апарату Кремля.

Будь-яка з цих версій дає підстави для фізичного усунення «військкора» більше, ніж необхідність підривати його українським спецслужбам. Але важливе інше. Ще наприкінці минулого року наголошувалося, що в Росії зріс рівень злочинності та кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї. Вже зараз у терористичній державі зброю з війни може купити кожен. Крім того, частина окупантів так чи інакше повертається з України. Це істоти з порушеною психікою, які вміють використовувати зброю та вбивати. Така сама ситуація була у 90-х, коли після війни в Афганістані почали повертатися люди з післявоєнним синдромом. Ось тільки зараз таких людей на порядок, якщо не на кілька порядків більше.

Імовірно, вже всім зрозуміло, що Путіну недовго залишилося бути при владі. Він лише відтягує неминуче. У той самий час, після його звільнення, «підриви Татарських» відбуватимуться постійно. Якщо така тенденція вже почалася, то в майбутньому вона лише наростатиме. І це не обов’язково боротьба за владу у кремлі. Навіть дрібні бізнесмени, ревниві чоловіки, колеги по роботі, які прагнуть зайняти одне й те саме місце, звертатимуться за послугами до окупантів, що повернулися з війни. Ті, у свою чергу, формуватимуть нові «бригади» та охоронні агенції, що поставить замовні вбивства на потік. А надлишок пропозиції зробить такі послуги непристойно дешевими.