У неділю, 16 квітня, православні християни відзначатимуть найважливіше релігійне свято – Великдень. В цей день однією з найголовніших традицій є відвідування храму.

Важливо знати, що одягнути до церкви на свято. Краще вбратися в довгу спідницю або сукню-міді. Зона декольте має бути закритою, рукав щонайменше три чверті. Якщо ваше вбрання з коротким рукавом, накиньте зверху піджак, кофтинку, кардиган.

Колір вбрання має бути не траурним, а в стриманих радісних кольорах. Голова в жінок має бути покрита. Підійде хустка, шарф чи шапка – залежить від погоди та вашого стилю.

Взуття має бути чистим, акуратним і зручним. Від високих підборів краще відмовитися.


Також не варто йти до храму у зухвалих і сексуальних вбраннях. Наприклад, спідниця або сукня довжини міні – точно не варіант. Не варто обирати блузи, кофти, сорочки з глибоким декольте, відкритими плечима, вирізами або “голими” вставками.

Чи можна жінці відвідувати церкву в штанях? Раніше таке правило дійсно було суворим, зараз же воно вже не таке однозначне.

Звісно, краще все ж таки віддати перевагу довгій спідниці або сукні. Однак що робити, якщо ви їх не любите носити і у вашому гардеробі їх просто немає?

Багато священнослужителів вважають, що певний одяг ніяк не завадить зайти жінці до храму і поставити свічку, але є й ті, хто все-таки проти штанів. Однак, суворої заборони на жіночі штани в церкві в наш час немає.

Дотримання цього правила може залежати від ставлення до нього священника і парафіян, але ніхто не має права засудити жінку, яка прийшла до храму в штанях. У Біблії написано: Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас.

Чітких і визначених кольорів хустки церква не має. Зазвичай парафіяни орієнтуються на події. На Великдень краще обрати хустку світлих відтінків, оскільки це свято з приводу воскресіння Христа.

Можна одягнути білу хустку, що символізує чистоту, або червону – як символ крові, пролитої сином божим, і безмежної любові Господа до всіх людей. Головне – щоб вона була скромною і не строкатою, а візерунки не кричущими.

Василь Головко