Ми всі готові Вам, хлопчики наші, ВОЇНИ УКРАЇНИ, Сьогодні, в чистий четвер, мити ноги і цілувати їх: з вдячністю за захист!

Наслідуючи Ісуса.

Ми знаємо, що вони у Вас обмороженні, в мозолях, ранах… або й взагалі розтрощені… але така ціна нашого тилу.

А матерям уклін доземний, що виростили таких справжніх чоловіків!

На жаль, і на колінах ми вшановуємо тих, хто повернувся на щиті!

Які ж дорогі нам, українці, ці миті тиші і приближення Великодня! Що можемо жити! Просто жити…

Яка ж страшна ціна за цей наш відносний спокій.

Я щоденно, як журналіст, чую і бачу страшні жахіття війни, її нечувану і небачену пашу!!!

Її велетенську несправедливість і ницість! Люди світу… якби ви знали!

Ні, краще щоб не знали! Тому допомагаймо, розуміймо і робімо все можливе і неможливе, щоб ВСІМ СВІТОМ відправити в пекло цих каїнів, іуд, брехунів, сатанистів, всю нечисть оцю! Звідки вони вилізли! НАЗАВЖДИ!

Просимо тебе, Господи, пошли мир і Перемогу Україні! Поверни синів наших в домівки живими і здоровими! Пошли усім життя у вільній незалежній Україні!

Ми не просимо благ, їх заробимо працею на благо даної тобою, Боже, нам батьківщини!

Тетяна Редько та «33-й»