“Кодуємо перемогу у писанці!”
12 квітня Вінницький технічний фаховий коледж виглядав по-святковому. Студенти і викладачі прийшли в українському вбранні — у вишиванках, стрічках, хустках, намистах. Аудиторії прикрасили квітами, вінками, виставками творчих робіт. Відчувалось — Великдень наближається!
Більше сотні учасників набирали віск у черпачок, гріли над свічкою, носиком писали малюнок на яйці і клали його у фарбу. Потім воск акуратно розтоплювали і наносили іншу фарбу…
– Східноподільска писанка відрізняється кольоровою гаммою — жовте, червоне і чорне, причому чорне – це чорнозем, багатство, – розповіла Наталя Сентемон, очільниця Центру культури “Щедрик”. – Писанка на живому яйці, зародку життя, зберігається роками. Якщо з’явилась тріщинка — можна її запекти у духовці. Традиційно писанки ніколи не їли, запам’ятайте — крашанки їдять, а писанки дарують! Дівчата дарували їх хлопцям, яких любили, промовляли до нього символами – “Дерево життя”, “Зірка”, “Ружа”… Дарували родичам, близьким людям. Це дорогий подарунок, який наповнений значенням!
– Писанка – дохристиянський сакральний знак, в якому показані людські мрії і бажання на майбутнє! – доповнила Зоя Красуляк, провідний методист Центру народної творчості. – Таємна магія писанки допомагала їх здійснити.
– У розпис писанок вже багато тисячоліть вкладається душа, серце та знання великого народу. Таку акцію, що об’єднує всі покоління українців, у нашому коледжі ми проводимо вперше, але точно не востаннє. Сьогодні всі ми кодуємо у писанку одне бажання – нашу спільну Перемогу! – наголосила Світлана Василюк, директорка Вінницького технічного фахового коледжу.
Могилів-Подільський вважається батьківщиною витинанки на Вінниччині. Оксана Городинська, директорка місцевого музею, показала студентам зразки таких чудових витинанок, яких немає навіть у Китаї. І допомогла хлопцям і дівчатам по шаблонах або по творчій уяві створити візерунки для майбутнього показу українських витинананок.
– Ми із задоволенням працювали у майстер-класах, це радісна робота, – відзначила студентка Аня Дернова, культорганізаторка коледжу. – Ми, молоді, розуміємо, що українську культуру та традиції потрібно показувати і поширювати на весь світ.
Ірина ЗОНОВА
