Щоправда приміщення московська церква відмовилась надати, а ось в костелі відгукнулись.

Ось якими враженнями поділилась могилівчанка Людмила Колесник:

ВЕЛИКДЕНЬ!!!
Те, що сталося 16 квітня 2023 року у Могилеві-Подільському, ввійде в історію України та Православної Церкви України!!!🙏

У католицькому костелі відбулося святкове богослужіння, яке провів настоятель храму ПЦУ, що на Сонячному, о. Іван Минів. Настоятель костелу, о.Павло сприяв і допомагав йому в усьому!🙏

В унікальному місті Могилеві-Подільському, який по праву гідно несе звання – прикордонна візитка України, вперше за кілька сотень років, українською мовою! прозвучала Великодня служба ПЦУ! Це мабуть і в історії католиків та православних така згуртованість вперше?!

Не можу назвати себе ревною прихожанкою церкви. Чесно зізнаюся, до храму приходила, коли прагнула душа… і на Великдень. А за останні, мабуть 5, а то й більше років, моя душа молилася вдома. І Великдень святкувала лише з рідними.

Один з відомих у нашому краї священиків якось мені сказав: коли не прийду в церкву, все люди паску святять. Це звісно, жарт.😉

Але цієї весни мені вперше захотілося скласти великоднього кошика та піти до храму. І знаєте, я вже третій день не можу відійти від приємного шоку.
Бо те, що я побачила й відчула на Великдень біля костелу, описати важко. 😇

Майже з перших хвилин святкової служби люди заповнили у кілька рядів все подвір’я костелу. Тут могилівчани цілими родинами, з дітьми, приїхали з навколишніх сіл. Люди стояли до самої митниці у два ряди.

Заполонили всю Соборну площу. Стояли біля пам’ятника загиблим землякам у Другій світовій.
Костел будується, тому подвір’я ще не облагороджено, тож кмітливі господині навіть принесли з дому куски картону, щоб поставити на них свої кошики. А ті, кому не стало місця на подвір’ї, розмістилися поміж алей на площі. Великодні кошики у траві – це дуже гарно.

З дитинства пам’ятаю, що у Сугаках на Великдень люди запалюють свічки, коли вже батюшка виходить з церкви освячувати.
А тут кошики світилися з перших хвилин служби. Це було настільки красиво, і до сліз хвилююче.
І світлі обличчя людей! Дуууже багато знайомих.

Скажу відверто, особисто я не очікувала, що стільки людей у нашому Могилеві-Подільському хочуть чути Слово Боже рідною мовою. І мабуть, ніхто не очікував. Думаю, навіть усі ті, хто прийшов до костелу.

Так, у соціальних мережах було оголошення про Великодню службу ПЦУ у костелі. Але всі ці тисячі людей прийшли з власної волі та з особистого душевного прагнення. Їх ніхто не змушував. Вони просто встали зранку, взяли свої кошики і прийшли.

Підходили і ставали там, де було вільне місце.

І знаєте, це те, що об’єднує нас, українців. Щира душа, вільний вибір, шана до своїх традицій і звичаїв, які передали наші пращури.
Це мовчазна, але дуже показова згода.

Тут, власне, й треба написати, що свій вибір мають зробити також священники та прихожани церкви, яка якраз навпроти костелу. Адже вони – теж українці.

Особисто я за демократичний вибір, за те, щоб у нашому красивому місті в одному з храмів щонеділі звучало Слово Боже рідною, українською мовою.

Бо, коли кожен з нас у важкі чи щасливі дні, звертається до Бога, то ми навіть не помічаємо, що просимо Його допомоги, мовою, якою навчила мама, а не священник.

Наш Могилів-Подільський завжди, в усі часи знаходив свою, не схожу на інших, дорогу життя. І я щиро вірю, що ми, релігійна громада, знайдемо правильне рішення.

Щиро дякую нашим відважним захисникам, які зараз борються на передовій з ворогом, за те, що я мала можливість посвятити паску в українському храмі, разом з тисячами могилівчан.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
З БОГОМ!