Основна причина цьому «Україна – латифундія». З цим неможливо не погодитись, але альтернативи виходу із ситуації є. Окреслену в статті Тетяни Редько проблему рекомендую здолати в законодавчому полі самим малим та середнім підприємництвом.
Мале та середнє підприємництво – це багаточисельний прошарок власників, які своєю масовістю значною мірою визначають соціально-економічне обличчя країни. Невеликі розміри цих підприємств, їхня технологічна, виробнича, інноваційна та управлінська політика дозволяють швидко реагувати навіть на кризові ситуації, зміни кон’юнктури ринку. При цьому непотрібні великі площі родючої землі як латифундистам. Це довгий шлях, але результат на століття.
Малий та середній бізнес в розвинених країнах служить базою для стабільного розвитку економіки. Малий бізнес – це скелет, на якому держиться економіка держави. Доказом цього є розвинуті держави Європи і світу. Кількість суб’єктів малого бізнесу на 1 тисячу населення в США складає 74 підприємства, в Італії – 68, Японії – 50, Великобританії – 46, в країнах ЄС – 45. Частка зайнятого населення в підприємницьких структурах цих країн становить від 54 до 78%, а частка у виробництві валового продукту – 52-72%. Показник кількості малих підприємств на 1 тис. осіб населення в Україні становить 7 одиниць, а їх внесок у валовий внутрішній продукт становить 11%. Ці показники порівняно з промислово розвинутими країнами є досить низьким. Навіть колишні країни, що успішно розвиваються саме за рахкнок малого та середнього бізнесу здійснили великий економічний ривок (Тайвань, Сінгапур, Індонезія і т.д.).
В промислово розвинутими країнами підтримка малого та середнього бізнесу здійснюється через гарантійні фонди кредитування малих та середніх підприємств, страхування ризиків, пільгове кредитування, забезпечення податкових піль, надання обладнання в лізинг, низькі орендні ставки на виробничі приміщення, розвиток бізнес-центрів і бізнес-інкубаторів з метою зменшення накладних витрат малих підприємств, спектр заходів по наданню технічної допомоги і фінансової підтримки інноваційної діяльності. Під час проведення Давоського форуму в січні 2018 року був опублікований звіт «Готовність до майбутнього виробництва – 2018», в якому дана оцінка готовності держав до нової індустріальної революції. У ньому наша країна рейтингована на 74-му місці зі 100 учасників. Значить по рівню інноваційного виробництва Україна знаходиться на 74 місці зі 100 країн світу. Нам необхідно створювати малі підприємства, кооперативи, стартапи, організовувати сімейний бізнес, а не обкладати їх податками.
Наведу тільки один конкретний приклад щодо можливостей отримання доходів на рівні згаданих латифундистів шляхом організації малого та середнього бізнесу в Україні на основі інновацій в садівництві і переробці урожаю тільки одної культури.
В даний час одним із перспективних напрямків українського садівництва призваним сприяти збільшенню національного дохода за рахунок експорту продукції з високою добавленою вартістю, являється розширення виробництва горіхоплідних культур і їх переробки на товари, які на зарубіжних ринках користуються високим попитом. Грецький горіх являється унікальним представником флори, рослиною, в якій всі її частини мають корисні для людини властивості. Він з давніх часів в багатьох країнах світу відомий як прекрасний лікарський і профілактичний засіб. Унікальні, виключно цінні властивості грецького горіха визначають його економічне значення для України. Грецьктй горіх не вимагає таких грунтів як зернові культури, захищає себе сам від багатьох хвороб.
Садоводи багатьох країн світу вважають грецький горіх однією із самих вигідних культур. Ціна горіхового ядра, отриманого з 1-го гектара горіхового саду складає 100 тисяч гривень, а готової продукції (олії, борошна, горіхово-медового щербету та ін. ) – більше 300 тисяч гривень. Тому особливе значення для економіки має не виробництво плодів горіхових культур і експорт, а переробка їх на олію, борошно, горіхово-медовий щербет та багато інші продукти, які високо ціняться на внутрішньому і зарубіжному ринках
Слід відзначити, що витрати по виробництву урожаю горіха набагато менші порівняно з іншими культурами. Для зберігання урожаю горіха непотрібні спеціальні приміщення, його можна легко транспортувати. Крім урожаю горіха високо ціниться і йго деревина. Один кубічний метр деревини горіха на міжнародному ринку оцінюється в п’ять тисяч доларів США. Важливо також, що економічне довголіття горіха грецького сягає до 500 років.
Підвищений попит на горіхову продукцію на зарубіжних ринках і конкурентноздатність цієї продукції переконливо ставлять питання щодо створення в агропромисловому комплексі України нової олійно-жирової підгалузі – горіхової.
В даний час загальна кількість дерев горіха грецького в Україні складає від 6 до 10 мільйонів. Швидкими темпами насаджуються горіхові сади по всій Україні (до 3-х тисяч гектарів за рік). Але для досягнення поставленої мети необхідно збільшити кількість горіхових дерев в Україні до 100 мільйонів. Доказом реальності окресленої мети є приклад по насадженню хвойних дерев у Фінляндії, де за один рік насаджується до 100 мільйонів дерев, що дає можливість постійно вести промислову вирубку деревини і переробляти її на високоякісну експортну продукцію.
При переробці урожаю такої кількості горіхів на олію та борошно можна отримати до 60 мільярдів гривень доходу на рік. Адже з одного дерева горіха можна отримати 5 літрів олії (2,5 тис гривень) та 4 кг борошна (1,5 тис гривень). Високі темпи розвитку горіхових садів призведе до створення в Україні нової підгалузі олійно-жирової промисловості, а доходи від цієї підгалузі будуть перевищувати доходи від експорту латифундистами зернових або доходи в деяких інших галузях народного господарства. Цього можна досягти шляхом:
– створення кооперативів по переробці горіха на харчові продукти;
– масового виробництва обладнання для використання в малих підприємствах та середніх господарствах з метою переробки ядра горіха на харчові продукти;
– розширення площ під горіхові культури.
Мале підприємництво в Україні поки що малочислене і не виконує своєї соціальної ролі, а значить не сприяє вирішенню соціально-політичної стабільності суспільства. Багато в чому тут залежить від органів місцевої влади. Створення в кожному районі області хоча б одного підприємства чи кооперативу по переробці горіха дозволить отримати десятки робочих місць і суттєво збільшити доходи області від експорту не сировини, а готової продукції. При цьому регіональні програми розвитку малого та середнього підприємництва повинні складатись на основі інновацій та комплексу механізмів підтримки малого і середнього підприємництва.
Василь Луцяк
м. Вінниця