Роман поставив за мету довести собі та показати іншим, що інвалідність не має жодного значення. До того ж, у Британії сподівається зібрати не лише сто тисяч фунтів на протезування в Україні, а й організувати у Лондоні аукціон на користь Збройних Сил України.

Роман Кашпур на псевдо “Скіф” називає це своєю філософією після втрати кінцівки на війні. Життя після ампутації, на його переконання, має три запоруки. “Перше – це хірург, який має прооперувати і все зробити правильно, друге – це реабілітація і протезування, і третє – це життя людини, бажання жити і повертатися. Навіть перше – це життя людини, а все інше потім”, – каже боєць.

Він пішов на війну добровольцем у 19 років, став розвідником. 4 роки тому підірвався на протипіхотній міні. В Харківському шпиталі йому довелося ампутувати кінцівку. “Для Роми важливу роль зіграли хлопці з “Ігор героїв”. Вони до нього зайшли, на власному прикладі показали. Один з бійців пробігся коридором. І Рома, ага, значить так можна, можна робити дива”, – розповідає дружина військового, з якою Роман познайомився на 4 день у госпіталі.

Рома теж став одним з цих героїв, він переміг у змагання для ветеранів, але цього йому здалося замало, тому він продовжив тренуватися, стрибати та бігати. Він вирішив протягнути 16-тонний літак – підкачав потрібні м’язи, поки йому пошили спеціальний жилет та побудували драбину, яка дозволила йому тягти літак майже 7 метрів на аеродромі в Чугуєві під Харковом.

Детальніше ми вже повідомляли про це.

Після цього рекорду, він одразу задумав новий, але плани змінила війна. Роман відвіз родину до своїх батьків на Вінниччину, у Хмільник, а сам повернувся боронити Харківщину в підрозділі “Кракен”. “Єдине чому я там бігав, бо танк розстрілював хати, доводилось бігати з позиції на позицію”, – розповідає Роман.

На той час нормального протезу в нього не було. Військовослужбовець переконаний, що відсутність ноги не причина відкосити від армії. “Відсутність кінцівки, тим паче, якщо коліно своє, як каже наш побратусик, який воює, ампутація нижче коліна – то симуляція”,- сміється боєць.

У Лондон на марафон Роман їздив не просто бігти, в планах зібрати пожертви для українців з ампутаціями. Але і цим його плани не обмежуються, він замислив зміни у вітчизняному протезуванні. “Нам треба держпрограма, яка підготовлює професійних працівників, зараз ми ще якось справляємося, але дуже великий наплив і ми маємо робити в місяць 5-6 протезів, це норма, яка з асоціацією узгоджена. Якщо ти робиш 10 і більше – то якість втрачається, держава має створювати програми для навчання”, – переконаний Роман.

Чому Роман біг із українським прапором, на якому автограф самого Залужного. “Це буде додатковий стимул, бо головнокомандувач, Валерій Федорович дав наказ і ми не маємо права його не виконати”, – запевняє Роман.

Твої сини, Поділля! Гордися ними!

Андрій Власенко