Найцікавішими фактами Світлана Єрофєєва-Балджі поділилася з нами.
– Коли тільки сюди приїхала, була здивована виглядом місцевих державних шкіл — це великі приміщення за високими бетонними парканами та ще й колючим дротом. Спочатку думала, що це тюрма, але ж навіщо стільки в’язниць у місті? З часом роздивилася, що це школи. Одна така видніється прямо з вікна нашої багатоповерхівки. Ворота закриває та відкриває охоронець. Ці заходи безпеки актуальні ще й тому, що діти, буває, намагаються втекти зі школи, — розповідає землячка.
– Що ще, крім високих парканів з дротом, відрізняє турецьку школу від української?
– Тут школи державні і приватні, останні дуже популярні і більш-менш доступні. Якщо в сім’ї працюють обоє батьків, то вони можуть оплатити приватну освіту.
Державна школа безкоштовна. На початку року учням видають лиш список канцтоварів, які потрібно купити. Буває, вчителі рекомендують якісь друковані зошити чи книгу, але ніхто не змушує їх купувати — за бажанням батьків.
– Школи теж трирівневі?
– Так, але тут дещо інакше, ніж у нас: є початкові школи, середні та ліцей — і переважно це різні заклади. Я, наприклад, можу віддати дитину у початкову школу в своєму мікрорайоні, а у середню — в інший, більш престижний район, де краща школа.
Багато турків закінчують лиш середню школу, особливо дівчата — коли вони одружуються чи народжують дітей, кидають навчання. Моя свекруха хоч дуже мудра жінка, але до школи взагалі не ходила, тому для неї було достатнього того, що діти отримали лише середню освіту. Мій чоловік з власної ініціативи закінчив ліцей. Зараз його сестри теж екстерном закінчують ліцей, бо хочуть влаштуватися на роботу.
– Ліцеї — це щось як наші коледжі?
– Не зовсім. Є дійсно ліцеї профільні, які готують до вищої освіти майбутніх лікарів чи юристів. Але більшість ліцеїв схожі на наші ПТУ, готують до робітничих професій. У Туреччині багато університетів, але ніхто не навчається заради «корочки», як у нас зазвичай.
Користується популярністю «ІСМЕК» — це більше трьохсот різних курсів: від перукарів, комп’ютерних курсів – до фахівців з османської турецької чи арабської мов. Це унікальна можливість безкоштовно отримати спеціальність, або й не одну. Я теж такі курси закінчувала.
– А яка система оцінювання і чи важко вчитися?
– Вчитися не важко, головне не пропускати. Оцінювання за стобальною системою. Але ніхто тобі бали не завищить, якщо ти не знаєш, не переведуть на вищий рівень, якщо ти не засвоїв попередній матеріал. Тому тут у школах часто залишають на другий рік.
– В Україні зараз дискусії щодо шкільної форми. А як у турецьких школах одягнені учні?
– Тут кожна школа має свою шкільну форму, це зазвичай футболки із зображенням емблеми школи і спіднички для дівчаток та штани для хлопчиків.
– Чи є предмети у турецьких школах не такі, як у нас?
– Серед обов’язкових «Релігія» та «Життя пророка Мухамеда». Зараз багато суперечок щодо викладання у школах джихаду, в ісламі вважається благородним померти за державу, шахіди потрапляють одразу в рай.
У школах патріотичне виховання на належному рівні, часто чую у сусідній школі державний гімн.
– А як щодо дисципліни, як вчитель може покарати учня за запізнення, наприклад?
– Ніяк не можна карати. Були випадки, коли діти знімали на камеру негідну поведінку вчителя, то педагогів потім судили і ув’язнювали, з такими горе-освітянами тут не церемоняться… У турецькому суспільстві дітей обожнюють, усе крутиться навколо дитини, і не доведи Боже комусь її образити.
