Ось що повідомила Мирослава Салій:

– Навіть не знаю за що братися і з чого починати. Чи з політики чи з правопорушень чи з московської свідомості чи з того, що на мене зрештою напала секретар Оратівської ТВК.

Напевно останнє залишу на кінець, щоб ви дочитали мій допис. Я ніколи не була аполітичною, бо ми живемо у такому соціумі, де ти, як виборець, як представник суспільства маєш бути відповідальним за свій вибір і маєш розуміти, що відбувається. Я вважаю, що люди не повинні бути аполітичними, бо в такому випадку хто взагалі буде контролювати те, що відбувається в державі, в якій куплені суди, а до влади приходять злочинці. Якби усі були аполітичними, то не було би ніяких Майданів та революцій. Але я ніколи не планувала для себе і зараз тим паче політичної кар’єри.

Ось така ситуація в нас склалася:

Мого свекра та брата мого чоловіка, які є депутатами селищної ради відкликають з партії, за словами самої ж партії – “за народної ініціативою”. Слід зазначити, що під час виборів саме свекор та його син принесли цій партії 70% голосів і саме завдяки їх репутації ця партія опинилася в селищній раді. Жителі Оратівщини, коли почули про це зібралися на протест. Виникає питання – за ініціативою якого народу депутатів відкликають?

Коротко про мого свекра – він фермер, це людина, якої стабільно нема вдома, бо він або на полях, або кладе дороги в селі, або когось із села везе в лікарню, або фінансує ремонт в тій самій лікарні. Він стабільно відправляє на фронт машини, продукти, гроші, дрони. Це людина-фермер, у якої до останнього вдома не було ремонту, бо всім завжди потрібно. А ще він принциповий українець.

Чому відкликають, бо прагнуть змінити владу, а свекор – це людина, яка не хоче щоб до влади прийшли люди, які з радістю приймуть москву. Тому він і його син заважають. До цього вже були відкликані люди. Це все насправді побічні дії правила імперативного мандату. І це все політика, так. Здавалося б – добре, якщо ви обіграли, то ми прийняли. Але ж все відбувається неправомірно.

Якщо населення протестує, то як же вікликати можуть за народною ініціативою?

Але це ще не все.

Місцева ТВК – це окрема тема, як виявилося. На засідання місцевої ТВК, на якому мало зачитуватися рішення про відкликання депутатів, мого свекра та чоловікового брата навіть не запросили. То нічого ми прийшли самі, але представники ТВК почали нас виганяти із зали. Ми сказали про право депутатів та представника преси бути присутніми на засіданні і зрештою представника преси таки вигнали. Почали зачитувати рішення, але за хвилину стало відомо, що у них немає кворуму. На засіданні були присутні всього 6 осіб із потрібної мінімальної кількості – 10 (загальна кількість представників ТВК – 18), та вони таки зачитали, піднімали руки. По закінченню, ми попросили переглянути документи – рішення та протокол, на що нам сказали чекати 20 хв. Ми чекали 1 годину, але, як виявилося представники ТВК втікли. На місці були представники правоохоронних органів, всі присутні написали заяви в поліцію на усі вищевказані порушення.

Але це ще не вечір. На 19:00 в цей же день, а це, до речі, була неділя (чому представники ТВК зібралися в неділю?), вони вирішили таки зібратися ще раз. Але на своє засідання вони запросили не усіх членів ТВК. Як вони роблять відбір – незрозуміло. Ми ж звичайно прийшли і туди. Локацію ТВК обрала для себе дивну – це приватна власність, офіс чоловіка секретаря ТВК. Ми ж знову прийшли і заявили про своє право перебувати на засіданні, на що свекра силоміць виштовхнули, аргументуючи те, що це приватна власність, потім той самий чоловік штовхнув і мене в плече. Йдеться про того самого чоловіка секретаря ТВК.

Все це якась дивина, бо ми абсолютно чесно просто хотіли, щоб усе зачитали в присутності депутатів, щоб процедура відбулася правомірно і піти. Ми просто відстоювали свої права, прописані в законі.

Депутати знову написали заяви в поліцію про порушення їхніх прав. ТВК відмовилася відкривати двері навіть поліції. Поліція аргументує, що це приватна власність і тому вони не можуть вдиратися туди.

А закінчилося усе тим, що секретарка ТВК виходячи з засідання підійшла до мене і вдарила по обличчю, а в цей час її чоловік, той, хто штовхнув мене ще раніше, тримав усіх позаду, щоб не заважали їй.

Ми маємо відео-фіксацію усього, що відбулося. Хто знає мене, той знає, що я точно не грубила і не поводилася зверхньо, може ставила незручні питання. На нашому боці закон і ми просто хотіли, щоб усе відбулося за законом, цивілізовано.

Звичайно є багато іншої інформації про корупцію, хабарі, рускій мір, наживання на війні, про те, що передувало усьому цьому, бо ми не дарма усі інтенсивно включилися. Але коли свекрові зірвали телефон представники народу і дзвонили усі, хто знав, що готові протестувати оскаржувати, що це порушує їх право виборця, то він просто не може собі дозволити здатися. Він піде, коли все буде законно.

Сказати, що я в стресі – це не сказати нічого. Це все невеликий колишній районний центр Вінниччини. Але з таких невеличких гомад і складається наша Україна. В мене виникає питання – навіщо це мені? У мене є своя місія своя справа. Але, друзі, я би собі не пробачила, якби просто закрила очі на все це, враховуючи кількість друзів, які вже поклали життя на цій війні. Навіщо це свекрові? Теж міг би піти і займатися своїми справами, бо посівна і роботи багато. Просто якщо ми самі не будемо відстоювати свої права, то хто це зробить? Що тоді на нас чекає в майбутньому, навіть після перемогу, яка обов’язково буде.

Окремо для тих людей, представників ТВК, які підійшли до мене і сказали, що розчаровані в мені, що були про мене кращої думки, я таки відповім. Після всього, що я побачила ваша думка для мене не має ніякого значення.