Щодня й щотижня зустрічають НА ЩИТІ наших загиблих земляків, стоячи навколішки й обсипаючи квітами їхню прощальну дорогу. Ридають матері, рвучи на собі враз посивілі коси, батьки сльозяться скупими сльозами – втрату завжди відчуває вся родина.
І в той же час грає музика у кав’ярнях, здорові хлопаки п’ють пиво з горішками і воблою, п’яні дівки регочуть поряд, огортаючи себе цигарковим димом…
Як з’ясувалося, не лише це! Днями дізналася, що деякі бабці й сердобольні матусі таких хлопаків «крильми» закривають: як тільки з’явиться у місцевості незнайомий автомобіль, ховайтеся, хлопці, хто куди може, бо вручать повістки особисто в руки. І ховаються у погребах та хлівах чоловіки й придатні до служби хлопці, котрі не працюють ніде, щоденно «бухають» за випадкові заробітки, розважаються і регулярно приходять на всі поминальні обіди із нібито сумними очима й пропитими «мордами» – треба ж хоч десь і якось знайти «закусь».
А тим часом у нас гинуть молоді хлопчиська, юнаки, яким 18-30 років! За ЩО – зрозуміло. Але за кого? Щоб оці «аватари» ховалися від війни, а потім народжували собі подібних?
Як це сприймати матерям, які втратили синів, дружинам, котрі залишилися вдовами, дітям, які обіймають лише пам’ятники? Вони, наші захисники, також хотіли жити, працювати, любити, мати дітей, щось планували на майбутнє, мріяли й були упевнені, що їх огортає мир… Але, подивіться, скільки уже наших земляків загинуло лише на Вінниччині! А що далі? Статистика, на жаль, невтішна. Ми пам’ятатимемо усіх і не пробачимо жодної смерті ворогам!
Бо у нас ВІЙНА! І вона має бути одна – на всіх, а не так, щоб хтось захищав нашу землю й гинув, віддавав життя, а інші – ховалися й чекали, що або закінчиться все, або (як сказала одна сердобольна бабуся, котра нещодавно поховала загиблого 25-річного внука, ) «все одно сюди росіяни прийдуть». Та тіпун їй на язик!
Усіх, хто ховається у хлівах і за тинами, за спіднє - і на фронт! Бо чомусь у нас «половина саду квітне, а половина в'яне». Нехай усе буде навпіл – і радість, і печаль. І ПЕРЕМОГА – одна на всіх.
Тамара Грамарчук, м. Гайсин
Почитав коментар цих майбутніх хробаків коли ми їх знайдем…скільки їх за нашими спинами на нас ножі точать писали мабуть відставники чи біженці хоча останніх більшість проукраїнських … А є ще бидло бухаюче яким все по….Згоден з вами пані Тетяна та пітримаю кожне ваше слово
Это естественный отбор.Убийцы ставшие на службу жидосатанистам будут убиты.Ихние выблядки сгинут в нарко-алко-кгиминале.Люди любящие жизнь, не желающие убивать, выживут и дадут здоровое потомство для счастливой жизни на русской земле Малороссийского федерального округа)))) Сэ ля ви, как говорят пожиратели лягушек)))
Ну то шуруй Тамаро воївати! Чи самій слабо? Чужими руками легше жар горнути! Розпоряджатися можеш лише своїм життям, а не чужим…Тому не строчи агітації- вперед , на передову! Покажи як треба!
На 10.05.2023,11:49.Ты,рашистская нечисть,судя по твоему вы.се.ру,с “бахмутско-вафлеровских фронтов” это строчишь?
Че не выполнил приказа своего Залупенфюрера взять Бахмут к Девятамая?
Че драпанул с северного фланга Бахмута вместе со своей бандгруппой “Вафлер”,обрушив фронт и позволив украинцам продвинуться вперед аж на 3 километра вглубь временно оккупированного рашистами города?