Що змінив директор Василь Паненко за 100 днів? Чи дійсно ця обласна лікарня поглине усі інші? Чи залишаться лабораторія і поліклініка? Скільки буде коштувати тут лікування? Хто оплачує найдорожчі операції з пересадки донорських органів? На ці та інші запитання наших читачів відповів директор Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова Василь Паненко.

– Найбільш резонансна подія, яка сталася у лікарні за останні три місяці, – це перша трансплантація серця. Розкажіть детальніше про цю унікальну операцію.

– Дійсно, ми вперше у Вінниці здійснили пересадку серця і того ж дня — нирки. Операція на серці була дуже важкою, тому що пацієнт уже був неодноразово оперований, мав вроджену ваду серця. Єдина надія — на трансплантацію. Завдяки злагодженій роботі усіх під­розділів операція пройшла успішно. Пацієнт швидко пішов на покращення і вже вдома.

Вперше була проведена трансплантація від трупного донора й нирки. Попередні два роки ми робили від родинних донорів. Дві нирки ми пересадили завдяки колегам із Львівського територіального об’єднання, а третю зробили виключно силами фахівців нашої лікарні.

Для нас це неймовірний результат — чотири трансплантації за три місяці!

– Рідні донора та реципієнта спілкуються, адже вони тепер, як кровні родичі?

– Знаю, що до пацієнта, якому пересадили нирки, приїжджали рідні донора. Вони спілкувалися і обмінялися телефонами. За інших не знаю.

– А що зміниться для лікарні після цих операцій з трансплантології?

– Наш заклад визначено як надкласний — той, що дає найвищий рівень медичної допомоги, і ми підтверджуємо це, виконуючи оперативні втручання найвищої складності. Зрозуміло, що через війну в Україні лише збільшиться категорія людей, яким потрібні донорські органи – це і поранені військові, і цивільні постраждалі. Ми готові такі операції виконувати. А держава повністю фінансує трансплантологію, такі операції безкоштовні.

– Це правда, що “Пироговська” лікарня тепер може укрупнитися іншими медзакладами, як уже прогнозують у медичних колах?

– Це не моя компетенція. Я сьогодні можу говорити виключно про роботу Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова. Питання об’єднання закладів в єдину комунальну установу чи підприємство сьогодні залежить від законодавчих норм. Постанова Кабінету Міністрів регламентує певні напрямки закладів, які можуть функціонувати. Ми не вправі казати: зайдіть до нас чи приєднуйтеся. Це питання врегу­льо­вує профільний департамент, а головне — громада.

– А чи потрібна така оптимізація?

– Маю великий досвід організатора охорони здоров’я, багатьма проєктами з оптимізації займався. Так зокрема сімейна медицина вперше створювалася нашим департаментом охорони здоров’я, і це безпосередньо була моя робота. Задоволений цим проєктом, єдине мене турбує, що сімейна медицина сьогодні втрачає основну свою функцію — профілактику хвороб, особливо туберкульозу, онкології, серцево-судинних захворювань. А ці хвороби сьогодні дуже проблемні для нашої економіки і для наших людей. Від сімейної ланки найбільше залежить, щоб таких пацієнтів було якнайменше.

Другий проєкт, яким я можу пишатися, — це проєкт Світового банку по наданню допомоги по серцево-судинних захворюваннях Вінниччини. Ми сьогодні маємо електрокардіографи у “швидких” – це те, що ми прописували у цьому проєкті. І шифрування на єдиному центрі. Один із складових цього проєкту — це наш регіональний кардіоцентр, зараз завершується його будівництво. Над цим проєктом я працював 2 роки.

Якщо брати дитячу обласну лікарню, то там роботи дуже багато було проведено. І сьогодні це одна з найкращих лікарень у державі і за матеріально-технічною базою, і кадровим потенціалом.

Коли я прийшов сюди, провів детальний аналіз роботи закладу, визначив шляхи реорганізації, а вони були серйозними. Але для початку провів нараду з керівниками структурних підрозділів. Статистично показав, де ми найбільше втрачаємо, і можливі шляхи для розвитку. Колектив тут у переважній більшості ідеальний, розуміючий. Але потужність закладу не використовувалася на такому рівні, який тут можливий. Та вже через тиждень ми змогли виправити ситуацію. Якщо раніше за добу в середньому надавалася допомога 500 пацієнтам стаціонару, то через тиждень — 600, а зараз уже 750. Яка ще реорганізація потрібна? Єдине – переглядаємо штат таким чином, щоб укомплектувати там, де є більша потреба. Але жодна людина не була звільнена. Більше того, ми навіть добирали фахівців — чотири молодих анестезіологи і два гастроентерологи. І ще буде поповнення у тих напрямках, які ми будемо розвивати.

– А як налагодити роботу поліклініки, бо там щодня довжелезні черги і важко потрапити на прийом лікаря?

– Консульта­тив­на допомога, тобто поліклініка — це мій біль зараз. Якщо в дитячій обласній вже давно забули про черги, там порож­ні коридори, то тут щось страшне. Мало того, що збіль­шилася кіль­кість відвідувачів, бо у нас і мобілізовані, і комісії різні працюють. То ще й повністю відсутній порядок організації амбулаторного прийому. Запис до лікаря — на 2 місяці вперед. Попереднього запису немає, на сайті записатися не можна. По 300-400 чоловік в холі, які намагаються потрапити до спеціалістів кожного дня... Але ми і цю проблему вирішимо. Уже запустили кол-центр для попереднього запису. Ось-ось запрацює онлайн-запис на сайті.

– Можливо, збільшити години роботи, бо поліклініка працює лише до 15.00?

– Згідно з трудовим законодавством, ми не можемо порушувати навантаження. Як варіант, якщо співробітник погоджується на 1,5 ставки. Ми так робили у дитячій обласній і таким чином збільшували години роботи до 18.00. Але у даному випадку працівники поліклініки не готові до такого режиму, тому будемо шукати тих, хто готовий.

Окрім цього, у нас в поліклініці досі немає електронних карток пацієнта, тут досі ведеться паперовий варіант. Про цей архаїзм уже всі забули, а тут ніяк... Та ще й діюча електронна програма не адаптована до електронних карток. Вона була куплена до мене і коштує великих грошей. Але шукаємо варіанти. Не опускаємо рук.

– Знаю про реорганізацію лабораторії, ви її плануєте закрити?

– Лабораторія успішно працює, але визначили напрямки роботи. Аналізи повинні робити з дотриманням нормативних актів, протоколів лікування, а не тих, хто які знає. Ми не можемо сьогодні виконувати аналізи брату, свату, знайомим, бо за них ми гроші не отримаємо. Або ще гірше, коли людина йде в приватну клініку, там платить за консультацію, за поставлений діагноз, а до нас йде робити аналізи. Так не буде більше! Ставайте пацієнтами нашої лікарні – і ми все зробимо на найвищому рівні і безкоштовно.

– А за які послуги в “Пироговці” платні?

– Я не знаю, за що тут можна платити... Консультативний огляд здійснюється безкоштовно, лабораторні дослідження наших пацієнтів безкоштовні, УЗД та інша діагностика — безкоштовно. Стаціонарне лікування, в яке входить визначений перелік медикаментів, безоплатно. Єдине, тих чи інших ліків немає у затвердженому переліку, то ми не можемо їх надати. Але більшість медикаментів у нас є. Держава подбала про кожного пацієнта.

– Щодо діагностики, у вас єдиний в області безкоштовний МРТ, але великі черги, щось тут можна змінити?

– Дійсно, МРТ знаходиться у нашому закладі. Ми за направленнями безкоштовно здій­снюємо необхідну діагностику, черги на 1,5 місяця вперед. Але головне питання — це його обслуговування, ремонт. На утримання апарату потрібно не менше 2 млн грн. НСЗУ і сотої долі не компенсує. Це питання має вирішуватися на державному рівні.

– У пошуках коштів деякі медзаклади співпрацюють з страховими компаніями та благодійними фондами, в “Пироговці” є така практика?

– Була. Працювала страхова компанія, щоправда, не розумію цієї співпраці, бо страховка платилася компанії, а аналізи виконували ми. Цей формат був ліквідований. Якщо хтось хоче застрахуватися, будь ласка, але ми до того ніякого відношення не маємо. Так само з благодійними фондами. Якщо пацієнт несе гроші в благодійний фонд — це його особиста справа.

– “Пироговська” лі­карня стала донором для багатьох приватних клінік, які тут і клієнтів шукають, і дублюють послуги. Як ви з цим будете боротися?

– Я за приватно-державне партнерство, якщо воно не шкодить лікарні. Але відправляти наших пацієнтів, щоб хтось інший наживався, ми не будемо. Навпаки, роблю усе можливе, щоб у нас було якщо не краще, то хоча б не гірше від приватної медицини — і діагностика, і комфортні умови, і доступність. А головне – шукаю способи для мотивації наших спеціалістів, аби вони хотіли саме сюди йти на роботу і тут якісно надавати медичні послуги.

Спілкувалась
Людмила ПОЛІЩУК