За цей рай на землі він боровся до останнього подиху у боях за Україну на Бахмутському напрямку.

І Оратівській громаді згадують земляка і мужнього воїна:

– Народився Олександр на Далекому Сході 23 травня 1976 року за 8500 тис.км від нас. Але життєві дороги привели його до Криму, де він й зустрів свою майбутню дружину Олександру, тодішню студентку університету, родом з Оратова. Молоді люди вирішили повернутися на Батьківщину дівчини, де й згодом побралися. З часом у них народилися дві доньки Божена та Вікторія. Олександра вражала щедра українська земля та особливий колорит народних звичаїв, він занурився в історію та з’ясував, що його предки родом з Полтавщини.

Олександр постійно шукав себе творчо! Запам’ятався він усім, як справжній великий майстер столярних виробів. Краса, вишуканість, акуратність його виробів з дерева захоплювала усіх! А ще він був затятим пасічником, бо любив трудитися, як та бджілка.

Мобілізували Олександра у  лютому 2023 року. Отримавши повістку, він сумлінно прийшов до військкомату, а через місяць навчання він вже був на передовій.

Загинув Герой 17 квітня в результаті артилерійського обстрілу, про що сповістили родину 4 травня…

Ті, хто знав Олександра, згадують його як порядну, чуйну та добру людину, прекрасного татуся та чоловіка, справжнього Героя-патріота, який понад усе вболівав за Україну.

У Героя залишилася кохана дружина та двоє діток.

Світла пам’ять Герою-Захиснику!