Третього травня 2023 року українка Оксана Черниш разом з мамою і двома синами, десятирічним Даніелем та річним Максимом, вирушила з Луцька до Чехії. Вже в автобусі в молодшого сина піднялася температура. Коли автобус стояв на польсько-українському кордоні, у хлопчика почалися судоми, він перестав дихати і втратив свідомість. Життя малечі врятував прикордонник, сержант Матеуш Кондрат. Відео, на якому поляк реанімує маленького Максима, подивилися мільйони українців.
– Ви врятували від смерті українське немовля. Як тепер це згадуєте?
– В такі моменти не думаєш про емоції. Ситуація була дуже динамічна. Емоції відчув за якийсь час, після того, що відбулося. Я почувався винятково, бо усвідомлював, що врятував чиєсь життя. На щастя, все закінчилося добре.
– Ми бачили відео цього порятунку, але розкажіть, як це виглядало вашими очима? З чого все почалося?
– Я почув крики, що хтось потребує допомоги. Кричали українська прикордонниця і мати з дитиною. Вони прибігли до нас, поляків. Я відразу до них вийшов. Ми не знали, що сталося з хлопчиком. Дитина була непритомна, не дихала. Я оцінив ситуацію і вжив потрібних заходів: перевернув дитину, почав стукати по спині.
– Як у такій ситуації опанувати паніку?
– Це складне питання. Все залежить від характеру, від конкретної людини. В такій ситуації не можна боятися. Потрібно діяти, бо, як бачимо, навіть найменша дія призводить до позитивного результату, як у цьому випадку.
– Відео з вами набрало мільйони переглядів. Ви стали зіркою. Як ставитеся до цього?
– Аж стільки переглядів було?! Зіркою я себе точно не почуваю, це гучне слово. Вважаю, що кожен працівник Прикордонної служби, кожен мешканець Польщі зробив би так само. На щастя, дитину вдалося врятувати — це найважливіше.
Люди під відео залишили понад 5 тисяч коментарів, деякі пишуть, що знають вас, бо перетинають українсько-польський кордон на ділянці Устилуг-Зосін, хвалять вас.
– Дуже приємно, що це позитивні коментарі. Тут можна тільки радіти.
Один із коментарів — від Оксани Черниш, мами врятованої дитини: «Я щиро дякую з усього серця за порятунок моєї дитини! В той момент я дуже сильно розгубилась, хоч і знала, що потрібно робити. Але що тоді відбувалось у мене всередині — неможливо описати словами. Дякувати Богу та нашому рятівнику — все обійшлось. Великий вам уклін, ви неймовірна людина, яка подарувала нашій родині нове життя. Дякую всім, хто допоміг, це був урок на все моє життя».
Чи були ви на службі 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна Росії проти України? Яким був цей день?
– Так, я працював якраз в ту ніч. Пригадуючи ті дні: ніхто не очікував на сто відсотків, що це відбудеться. Це була десь четверта година ранку, до нас прийшла українська прикордонниця зі сльозами на очах та почала показувати на своєму телефоні відео, як на різні українські міста падають бомби. По завершенні нічної зміни я повернувся додому, ввімкнув телевізор — побачив більше.
Всі наступні зміни на роботі були більш інтенсивні. Ми частіше та більше працювали, тому що були довжелезні черги. Саме тоді дуже багато людей виїжджало з України. Порівняно з періодом до 24 лютого — все діаметрально змінилося. Іноді кількість людей була навіть у п’ять разів більша. Потік автівок здавався нескінченним. Нас, працівників, також було більше, навіть уп’ятеро, якщо порівнювати з сьогоденням. Все залежало від ситуації й обставин.
За весь цей час через ділянку кордону, де я несу службу, проходило багато людей з різних українських місцевостей. Раніше це були переважно мешканці заходу України та місцеві з прикордонних населених пунктів, які їздили до Польщі майже щодня. За понад рік, мабуть, були люди з усіх куточків України.
Денис Соловей
